ДВІСТІ ДЕВЯТНАДЦЯТИЙ СНІП РУБАЇВ
365
Раніше думав,
що життя це з меду,
Що ждуть нас
почесті і слава попереду.
А вийшов з
хати: ями й крутизна,
Та ще й
слизька дорога з ожеледу.
366
Усе живе у
променях кохання,
І навіть праця
зрання до смеркання.
Усе живе, щоб
свій продовжить шлях:
Безслідно зникнути
ніхто нема бажання.
Немає коментарів:
Дописати коментар