ДВІСТІ ПЯТНАДЦЯТИЙ СНІП РУБАЇВ
373
Я не згорю, бо
в праці я живу.
А праця з
кожним днем дає снагу нову
Для поруху
душі. Душа, чому ж ти стогнеш,
Коли
безжалісно ногами мну траву?
374
Є гарний
чоловік, а є чортяка злий,
Що править генія
на той копил сухий.
Зла хоч і
мало, та все воно поганить,
Як мед
поганить дьогтю грам малий.
Немає коментарів:
Дописати коментар