Володимир Гончаренко Четвертий сніп рубаїв

Володимир Гончаренко
Четвертий сніп рубаїв

25

Не нам тепер жаліть, що є на світі люд:

Як зерно золоте, а не нікчемний бруд.

Чи радість принесуть мої слова до серця?

Та люди мудрості від Бога вічно ждуть!

26

Не навчився в житті я неправедно жить.

Лиш навчивсь довірять і  людьми дорожить.

Та даремна свята ця і мудра наука,

Коли  друг тебе зрадить у будь–яку мить.

27

Навіщо голова – цей мудрий, дивний глек,

Носій таїн людських, злодійств і небезпек,

Чом не налитий він по вінця добротою?

За що ж у бій  ішов варяг і скіф, і грек?

28

Так навіщо було нам учитися, тратить розум, і гроші?

Краще вже до буржуя пихатого йти в міхоноші.

Так воно не захоче ще й брать мудреця в провожаті,

Бо мудрець не дозволить йому бідняків обдирати

Володимир Гончаренко Третій сніп рубаїв

Володимир Гончаренко
Третій сніп рубаїв

16

Скільки мудрі не вчать, що мільйонів не тліть.

Та впусту ці слова. Можна лиш глитаїв пожаліть.

Роз’їдають, як міль, людство завидки й клята жадоба

І будують в душі повну  зради і підлості кліть.

18

Доки совість існує –

не втрачена правди основа.

Не даремно ж судили

на голову зрадників слова.

Хто нечесним родивсь,

той залишиться ним і до гроба.

Тож навіщо для людства

зітліла неправди полова?

19

О, небо! В тебе рівні всі: і чесні, і злодії,

І пияки, й розпусники, гультяї, й лиходії.

Так само, як і нас,  їх сонечком голубиш,

Лишаєш праведним лиш на сухар надії.

20

Не вам судить, що Бог нам з неба посилає,

Бо не від вашої хлібини чесну скибку крає.

Ви від жадоби крихти не дали нікому,

А живете ж ви тут не гірше, ніж у раї.

21

Що вам іще, негідники: п’єте, їсте, спите,

Вилуплюєте плем’я „золоте”?

Вбиваєте, грабуєте, тікаєте від Бога –

Вас не турбує, що і ви невдовзі помрете?

22

Злодійський світ: злодюжки й верховодять.

А нас, як дурників, на повідку  всіх водять.

Якщо віслюк – тобі й віслюча честь, –

Тебе в пристойну й стайню не заводять.

23

Ви крадете, щоб у труні вас гарній схоронили.

Чи це у рай добратися додасть вам більше сили?

Не нидійте над цим. Не мучте грішні душі.

Вас приймуть так, як у людей ви того заслужили.

24

Вірші складаю я – бо це моє багатство.

Вам правду я несу – і це не святотатство.

Ви напивайтесь мудрості людської,

Хай об’єднає вас вона в велике братство.

Володимир Гончаренко Другий сніп рубаїв

Володимир Гончаренко
Другий сніп рубаїв

9

Не буде правди на землі. Не жди.

Поглинули людей жадоба і жиди.

Ви навіть у слова вбивать навчились цв’яхи

І з підлістю міцні гуртуєте ряди.

10

Чи ті діти уроки батьківські взяли,

Щоб свій рід вберегти від ганьби і хули?

Якби ми справедливі дороги долали,

То давно б уже люди щасливо жили.

11

Я про батьків свої  складаю рубаї

Та істину вигранюю у слові.

Якби до праведних дійшли слова мої,

Вони б за них стоять на смерть були б готові.

12

Скільки друзів моїх вже покинули світ цей давно.

Що поробиш, як іншого нам у житті не дано.

Ясне сонце зійде, швидко й вечір настане.

Нам повторювать з вами це коло життя всеодно.

 13

О, Володимире, тяжкі народні справи:

Чи нас послухають тупі

вожді держави?

Авантюризм, облуда, грабежі і війни

Їм роблять більше почестей і слави.

14

Я не виберусь, мабуть,

 ніколи з нікчемства людського життя.

Все ж радію, що є на цім світі

це мудре життя.

Дехто плаче й готовий проклясти

своє осоружне життя.

Не грішіть! Бо найкраще  на світі –

це скромне життя!

14

Надіятись на  рай на цій Землі дарма.

Хто йде на  боротьбу – того чека тюрма.

Ти мудро проведи своє життя в турботах,

Крім праці для людей в нас вибору нема.

15

Я не зрадив Вітчизні, від цього яка мені честь?

Чи дали мені хліба? Чи слави добавилось десь?

До людей я з добром, а від них чи багато я маю ?

Та тримаюсь, борюся, зітлівши душею увесь.

Володимир Гончаренко ОШУКАНІ, ЗНЕДОЛЕНІ, ЗАБУТІ!

Володимир Гончаренко

ОШУКАНІ, ЗНЕДОЛЕНІ, ЗАБУТІ!

Ошукані, знедолені, забуті!

За свою гідність і за свій народ,

Пора підняти свої чола і здобути

Законну перемогу в цих підлот.

Борітеся! Поборете, я знаю,

Бо з нами Бог і правда на чолі.

І те, що зветься божим раєм,

Повинно стати в кожному дворі.

Підлоту гнать з верховного корита,

Прийдемо править світом чесні  - ми.

Буржуйська рожа скоро буде бита,

Бо він не вмів ділитися з людьми. 

Бо він не знає міри у наживі, 

Бо морда підла смальцем затекла.

Але народ у гнівному пориві 

Їм нагада про підлі їх діла. 

Борітеся! Поборете, я знаю!

І правда запанує на землі.

Я перемоги, друзі, вам бажаю

І перепони подолати немалі! 

Володимир Гончаренко СЛОВО ДО НАРОДУ

Володимир Гончаренко

СЛОВО ДО НАРОДУ

Так і проспить народ своє життя,

Негідників приводячи до влади.

А скільки крові вип’ють підлі гади,

Перекриваючи нам шлях у майбуття.

Нам демократію, як фішку подали,

Самі купаються у розкоші, як в маслі.

Тож як нам оживити думи згаслі,

Щоб до кінця наш край не пропили?

Єднайтеся, борітеся, любіть

Себе і свій народ. І майте гідність,

Не піддавайтеся ніяк на їхню підлість,

Від влади геть негідників женіть.

Судіть судом жорстоким, як метал,

Розпечений у наших душ горнилі.

До чесних будьте добрі, щирі, милі.

Нещадними – до  шахраїв  навал.

За правду не жалій віддать  життя,

Люби людей без міри і без тями.

Женіть катів-недолюдків до ями,

І в боротьбі не майте каяття

Володимир Гончаренко ПЕРШИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир Гончаренко
ПЕРШИЙ СНІП РУБАЇВ

1

Я до вас пригорнусь, українці мої,

Попрошу полюбити простори свої,

Полюбить Україну такою любов’ю,

Щоб позаздрили вам найбагатші краї.

2

Українці, дружіть в круговерті життя,

Намагайтеся шлях свій пройти допуття.

Один одному руку потиснемо щиро –

І не буде ні заздрощів, ні каяття.

3

Все минає. Мине і трагедія днів,

Що нам Бог за гріхи на Землі заповів.

Ви учіть своїх діток чеснотам, добру,

Щоб щасливо з людьми  жити кожен умів.

4

Лицемірство і  зрада –  їм поруч іти.

Не дають вони чесним сягнути мети

Чи багато за правду без хліба вмирають

І готових для праведних щастя знайти?

5

Шахраї будуть вічно народ мордувати,

І на чесних кайдани моральні кувати.

Скільки зла заподіяли нам демократи,

Час настав за цей злочин у влади спитати.

6

Бог  указав, як щастя сіять всюди,

За ним швиденько поспішили люди,

Щоб підлість подолать і недовіру,

Та знову зрадили срібляники-Іуди

7

Ти очі нам, святий, очистив  від облуди

І сміливо  пішли тим шляхом добрі люди.

Та знову Сатана обсів з усіх боків

І знову розп’яли тебе кати-приблуди.

8

Ти небеса відкрив. Послав на землю рай.

Сказав: „Добро творіть і розцвіте ваш край”.

Та легко відреклись від тебе твої учні

Для Сатани пішли збирати урожай.

Володимир Гончаренко Вітальний лист

Володимир Гончаренко
Вітальний лист

РІДНЕНЬКА НАША ІННОЧКО!

Ти – наша ластівка, що нам весну приносиш,

Ти – наше сонечко, що душу зігріва.

Ти –  для сім’ї у Бога щастя просиш,

Прийми від нас вітальні ці слова.

Бажаємо здоров’я і розради,

Щоб щастя душу повнило до дна,

І радощів великі водоспади,

І щоб в душі буяла лиш весна.

Мов та голубка, ти в сім’ї воркуєш,

Приносиш затишок, і щастя, і тепло.

Ти їх проблеми своїм серцем чуєш,

І робиш все, щоб краще лиш було.

Цвіти й здорова будь завжди під сонцем,

І хай сім’я з тобою щастя зна,

Хай  Бог відкриє Вам добробуту віконце,

Щоб щастя у житті спізнала ти сповна!

З найщирішими вітаннями в день народження

– Тато Володимир і мамочка Галина.

18 серпня 2013 року,

М. Черкаси

Володимир Гончаренко ДАВАЙТЕ СТАНЕМО ЛЮДЬМИ

Володимир Гончаренко

ДАВАЙТЕ СТАНЕМО ЛЮДЬМИ

Не піддамось неправді і хулі.

Ми добре знаєм, що нам треба.

І дорогий нам простір неба,

І щастя на своїй землі.

Ми в степ закохані до болю

І ненавидимо сваволю.

Гуртом долаємо біду,

І за людей болить серденько,

І любим степ, як рідну неньку,

І соловейка у саду,

Який витьохкує гарненько.

Ми ненавидимо брехню,

Хоча й самі брехать умієм.

І за своїх панів радієм.

І рідним брешем до ладу.

Така, мабуть, у нас вже доля,

Що за шматок чужого поля

Ми втопим брата у біду.

Забудемо своє коріння

Аби хто дав нам на насіння.

І матір прокленем свою

За ласий шмат в чужім краю.

Не маєм чесності й на гріш,

Ми продамось, хто дасть нам більш.

І на словах нам любий брат,

А скаже пан, здеремо й шкуру,

Бо маємо таку натуру,

Що позавидує і кат.

Ми ловимося на брехні.

Самі ж брехать не перестанем

І батька продамо обманом,

І матір на святій землі.

Коли ж настане правди час?

І згине жадібність без міри?

Коли ж до Бога більше віри,

Ніж до наживи буде в нас?

Коли ми жить почнемо чесно,

І зв’яжем щастя перевесло?

Коли вже згинуть глитаї,

Що не потлять хліби свої?

Коли ж полюбим правду ми,

Та геть пощезнуть яничари?

Коли ж припинимо ми чвари,

І станем справжніми людьми?

Володимир Гончаренко Ошукані, знедолені, забиті!

Володимир Гончаренко
Ошукані, знедолені, забиті!


Ошукані, знедолені, забиті!
За свою гідність і за свій народ,
Пора підняти чола свої зриті
Й забрать своє в негідницьких підлот.

Борітеся! Поборете, я знаю,
Бо з нами Бог і правда на чолі.
І те, що зветься божим раєм,
Повинно стати в кожному дворі.

Підлоту гнать з верховного корита,
Прийдемо править світом чесні  - ми.
Буржуйська рожа скоро буде бита,
Бо він не вмів ділитися з людьми. 

Бо він не знає міри у наживі, 
Бо морда підла смальцем затекла.
Але народ у гнівному пориві 
Їм нагада про підлі їх діла. 

Борітеся! Поборете, я знаю!
І правда запанує на землі.
Я перемоги, друзі, вам бажаю
І перепони подолати немалі! 
  

Володимир Гончаренко Ми вільні

Володимир Гончаренко
Ми вільні

5618

Ми вільні тим, що вільні наші думи,

Що душі сповнені гуманних почуттів.

Що принципи не продані за суми,

Якими платять зрадникам в житті.

Володимир Гончаренко Не відмежуйся від людей

Володимир Гончаренко 

Не відмежуйся від людей

Байдужості у серце не засій,

Не відмежуйся від людей тинами.

До правди йди тернистими шляхами,

До чесності і до палких надій.

5054

Прогрес – це розуму горіння,

Це труд до самозабуття.

Це твій талант, твоє уміння,

Що всім поліпшує життя.

Володимир Гончаренко Ніколи не забути

Володимир Гончаренко
Ніколи не забути

ххх
Як вкриється вигін ромашковим цвіт
 Запахне лоскотно бурштиновим літом.
Як диво–троянди розквітнуть навколо –
Ніколи того не забути. Ніколи

4597

Мову свою шануй,

Пісню свою гартуй,

Серцем ти їх відчуй,

Над словом завжди працюй.

 

Володимир Гончаренко Мій рідний край

Володимир Гончаренко
Мій рідний край

4452

Моя любов – мій рідний край,

Веселим цвітом роцвітай.

Володимир Гончаренко О мила, рідна Україно! ПІСНЯ ЖЕБРАКІВ

Володимир Гончаренко
О мила, рідна Україно!

ПІСНЯ ЖЕБРАКІВ

4079

Зубожілому народові нема,

Щастя, долі. Є лише тюрма.

Боротьби нема, нема мети

І не знаєм, що робить, куди іти.

Приспів:

Пий горілку, пий хмільне вино!

Бо в багні сконаєм все одно.

Бо наш край – це мачуха, тюрма,

Із якої виходу нема.

П’ємо, жебракуєм – живемо,

Риємося в смітниках, п’ємо.

День прожив, на завтра є сухар, –

Ми сприймаємо його, як божий дар.

Приспів.

Журавлиний клич із вишини:

У чужі краї летять вони.

Нам з багна ж не вирвати ноги,

З бруду вічного, з незмірної нудьги.

Приспів.

Любимо свій край, свої поля.

І не вабить нас чужа земля.

Буржуї змогли все загребти, –

Нам до щастя вік вже не дійти.

Приспів.

3488

О, мила, рідна Україно!

Квітуєш, ніби та калина.

Радіє серце від краси.

Ти до людей цей дар неси.