Володимир ГОНЧАРЕНКО З УКРАЇНОЮ ЛЕГШЕ ЖИТЬ!

Володимир ГОНЧАРЕНКО 
З УКРАЇНОЮ ЛЕГШЕ ЖИТЬ!

21

Що вам іще, негідники: п’єте, їсте, спите,

Вилуплюєте плем’я „золоте”?

Вбиваєте, грабуєте, тікаєте від Бога –

Вас не турбує, що і ви невдовзі помрете?

22

Злодійський світ: злодюжки й верховодять.

А нас, як дурників, на повідку  всіх водять.

Якщо віслюк – тобі й віслюча честь, –

Тебе в пристойну й стайню не заводять.

23

Ви крадете, щоб у труні вас гарній схоронили.

Чи це у рай добратися додасть вам більше сили?

Не нидійте над цим. Не мучте грішні душі.

Вас приймуть так, як у людей ви того заслужили.

24

Вірші складаю я – бо це моє багатство.

Вам правду я несу – і це не святотатство.

Ви напивайтесь мудрості людської,

Хай об’єднає вас вона в велике братство.

Володимир ГОНЧАРЕНКО СКІЛЬКИ МУДРІ НЕ ВЧАТЬ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СКІЛЬКИ МУДРІ НЕ ВЧАТЬ

17

Скільки мудрі не вчать, що мільйонів не тліть.

Та впусту ці слова. Можна лиш глитаїв пожаліть.

Роз’їдають, як міль, людство завидки й клята жадоба

І будують в душі повну  зради і підлості кліть.

18

Доки совість існує –

не втрачена правди основа.

Не даремно ж судили

на голову зрадників слова.

Хто нечесним родивсь,

той залишиться ним і до гроба.

Тож навіщо для людства

зітліла неправди полова?

19

О, небо! В тебе рівні всі: і чесні, і злодії,

І пияки, й розпусники, гультяї, й лиходії.

Так само, як і нас,  їх сонечком голубиш,

Лишаєш праведним лиш на сухар надії.

20

Не вам судить, що Бог нам з неба посилає,

Бо не від вашої хлібини чесну скибку крає.

Ви від жадоби крихти не дали нікому,

А живете ж ви тут не гірше, ніж у раї.

Володимир ГОНЧАРЕНКО СКІЛЬКИ МУДРІ НЕ ВЧАТЬ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СКІЛЬКИ МУДРІ НЕ ВЧАТЬ

17

Скільки мудрі не вчать, що мільйонів не тліть.

Та впусту ці слова. Можна лиш глитаїв пожаліть.

Роз’їдають, як міль, людство завидки й клята жадоба

І будують в душі повну  зради і підлості кліть.

18

Доки совість існує –

не втрачена правди основа.

Не даремно ж судили

на голову зрадників слова.

Хто нечесним родивсь,

той залишиться ним і до гроба.

Тож навіщо для людства

зітліла неправди полова?

19

О, небо! В тебе рівні всі: і чесні, і злодії,

І пияки, й розпусники, гультяї, й лиходії.

Так само, як і нас,  їх сонечком голубиш,

Лишаєш праведним лиш на сухар надії.

20

Не вам судить, що Бог нам з неба посилає,

Бо не від вашої хлібини чесну скибку крає.

Ви від жадоби крихти не дали нікому,

А живете ж ви тут не гірше, ніж у раї.

Володимир ГОНЧАРЕНКО РУБАЇ СОНЯЧНІ МОЇ

Володимир ГОНЧАРЕНКО РУБАЇ СОНЯЧНІ МОЇ

13

О, Володимире, тяжкі народні справи:

Чи нас послухають тупі вожді держави?

Авантюризм, облуда, грабежі і війни

Їм роблять більше почестей і слави.

14

Я не виберусь, мабуть,

 ніколи з нікчемства людського життя.

Все ж радію, що є на цім світі

це мудре життя.

Дехто плаче й готовий проклясти

своє осоружне життя.

Не грішіть! Бо найкраще  на світі –

це скромне життя!

15

Надіятись на  рай на цій Землі дарма.

Хто йде на  боротьбу – того чека тюрма.

Ти мудро проведи своє життя в турботах,

Крім праці для людей в нас вибору нема.

16

Я не зрадив Вітчизні, від цього яка мені честь?

Чи дали мені хліба? Чи слави добавилось десь?

До людей я з добром, а від них чи багато я маю ?

Та тримаюсь, борюся, зітлівши душею увесь.

Володимир ГОНЧАРЕНКО РУБАЇ СОНЯЧНІ МОЇ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
РУБАЇ СОНЯЧНІ МОЇ

9

Жадоба на Землі залишила сліди.

Та ти до них за правдою не йди,

Бо підлі і в слова стальні вбивають цв’яхи,

Проти добра стальні гуртуючи ряди.

10

Якби діти уроки батьківські взяли,

Щоб свій рід вберегти від ганьби і хули?

Якби ми справедливі дороги долали,

То давно б уже люди щасливо жили.

11

Про чесний свій народ складаю рубаї

Та істину вигранюю у слові.

Якби до праведних дійшли слова мої,

Вони б за них стоять на смерть були б готові.

12

Скільки друзів моїх вже покинули світ цей давно.

Що поробиш, як іншого нам у житті не дано.

Ясне сонце зійде, швидко й вечір настане.

Нам повторювать з вами це коло життя всеодно.

Володимир ГОНЧАРЕНКО РУБАЇ СОНЯЧНІ МОЇ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
РУБАЇ СОНЯЧНІ МОЇ

1

Я до вас пригорнусь, українці мої,

Попрошу полюбити простори свої,

Полюбить Україну такою любов’ю,

Щоб позаздрили нам найбагатші краї.

2

Українці, дружіть в круговерті життя,

Намагайтеся шлях свій пройти допуття.

Один одному руку потиснемо щиро –

І не буде ні заздрощів, ні каяття.

3

Все минає. Мине і трагедія днів,

Що нам Бог за гріхи на Землі заповів.

Ви учіть своїх діток чеснотам, добру,

Щоб щасливо з людьми  жити кожен умів.

4

Лицемірство і  зрада –  їм поруч іти.

Не дають вони чесним сягнути мети

Чи багато за правду без хліба вмирають

І готових для праведних щастя знайти?

Шахраї будуть вічно народ мордувати,

І на чесних кайдани моральні кувати.

Скільки зла заподіяли нам демократи,

Час настав за цей злочин у влади спитати.

6

Бог  указав, як щастя сіять всюди,

За ним швиденько поспішили люди,

Щоб підлість подолать і недовіру,

Та знову зрадили срібляники-Іуди

7

Ти очі нам, святий, очистив  від облуди

І сміливо  пішли тим шляхом добрі люди.

Та знову Сатана обсів з усіх боків

І знову розп’яли тебе кати-приблуди.

8

Ти небеса відкрив. Послав на землю рай.

Сказав: „Добро творіть і розцвіте ваш край”.

Та легко відреклись від тебе твої учні,

Для Сатани пішли збирати урожай.

Володимир ГОНЧАРЕНКО РУЬАЇ СОНЯЧНІ МО

Володимир ГОНЧАРЕНКО
РУЬАЇ СОНЯЧНІ МОЇ

1

Я до вас пригорнусь, українці мої,

Попрошу полюбити простори свої,

Полюбить Україну такою любов’ю,

Щоб позаздрили нам найбагатші краї.

2

Українці, дружіть в круговерті життя,

Намагайтеся шлях свій пройти допуття.

Один одному руку потиснемо щиро –

І не буде ні заздрощів, ні каяття.

3

Все минає. Мине і трагедія днів,

Що нам Бог за гріхи на Землі заповів.

Ви учіть своїх діток чеснотам, добру,

Щоб щасливо з людьми  жити кожен умів.

4

Лицемірство і  зрада –  їм поруч іти.

Не дають вони чесним сягнути мети

Чи багато за правду без хліба вмирають

І готових для праведних щастя знайти?

Володимир Гончаренко РУБАЇ СОНЯЧНІ МОЇ

Володимир Гончаренко
РУБАЇ СОНЯЧНІ МОЇ

205

Багачі вже давненько панують на світі,

Їхні душі потворні в облуду одіті.

Вони все убивають прекрасне і чесне,

Ми ж радієм, що  сонцем ласкавим зігріті.

206

На безмежному полі життя не страждай,

Свого щастя найкращі сторінки гортай.

Хай же радісна доля народу всміхнеться –

І тоді на Вкраїні ми матимем рай.

207

Мужньо ти зустрічаєш незгоди життя,

І проходиш його, як герой, допуття.

Молодим залишатись подовше бажаєм,

Хоч літам і не буде уже вороття.

208

Наших справ назбиралась чимала гора.

Вже гукають: в дорогу збиратись пора.

Не зітерти ніяк ворогам нашу чесність,

До якого б в житті не прибились двора?

205 Багачі вже давненько панують на світі, Їхні душі потворні в облуду одіті. Вони все убивають прекрасне і чесне, Ми ж радієм, що сонцем ласкавим зігріті. 206 На безмежному полі життя не страждай, Свого щастя найкращі сторінки гортай. Хай же радісна доля народу всміхнеться – І тоді на Вкраїні ми матимем рай. 207 Мужньо ти зустрічаєш незгоди життя, І проходиш його, як герой, допуття. Молодим залишатись подовше бажаєм, Хоч літам і не буде уже вороття. 208 Наших справ назбиралась чимала гора. Вже гукають: в дорогу збиратись пора. Не зітерти ніяк ворогам нашу чесність, До якого б в житті не прибились двора?

Володимир Гончаренко
РУБАЇ СОНЯЧНІ МОЇ

205

Багачі вже давненько панують на світі,

Їхні душі потворні в облуду одіті.

Вони все убивають прекрасне і чесне,

Ми ж радієм, що  сонцем ласкавим зігріті.

206

На безмежному полі життя не страждай,

Свого щастя найкращі сторінки гортай.

Хай же радісна доля народу всміхнеться –

І тоді на Вкраїні ми матимем рай.

207

Мужньо ти зустрічаєш незгоди життя,

І проходиш його, як герой, допуття.

Молодим залишатись подовше бажаєм,

Хоч літам і не буде уже вороття.

208

Наших справ назбиралась чимала гора.

Вже гукають: в дорогу збиратись пора.

Не зітерти ніяк ворогам нашу чесність,

До якого б в житті не прибились двора?