ДВІСТІ ДЕСЯТИЙ СНІП РУБАЇВ
347
Закутий в
камінь тихо берег спить.
В ланцюг
закутий мусить також жить.
По кому
музика, чи ж він її почує, –
Чи всі жалі
він звіда хоч на мить?
348
Відміряєм шляхи: хто рівні, хто криві.
Хто йде
відкритими, а хто шука нові.
А для
ледачого: йому шляхів не треба,
Він перележить
якось і в траві.
Немає коментарів:
Дописати коментар