Володимир ГОНЧАРЕНКО
ДІТЕЙ УЧІТЬ ДОБРУ
1812
Хай тріпочуть на вітрі примари й жалі,
Ненаситні у світ знов прийшли куркулі.
Вже загарбали землю, і воду, й життя.
Чи не нудно їм жить на святій цій землі?
1813
Проживеш і підеш у землі чорнозем,
Черв’яки розведуть у тобі свій гарем.
Не сумуй, що така незавидна в нас доля,
Бо з землі для рослин ми здоров’я берем.
1814
Ми не можемо долю свою прив’язать,
І її за незгоди страшні покарать.
Є у Бога свої канцелярські розкладки
І своя, нам незнана, сувора печать.
1815
Не надійся на завтра, сьогодні живи,
Серед запаху квітів і шовку трави.
Не забудь цілувать найніжніших на світі
І покласти за це на вівтар голови.
1816
Ну й дрібні ж ці політики. Просто дива,
Як подивишся, є ніби в них голова.
А насправді ці люди – ляльки безголові,
Що годяться хіба що у піч на дрова.
1817
То Петлюра сушив нашу землю злобою,
То Бандера хотів править вічно тобою.
Цей фашизм наступає на людство постійно.
Станьте, люди прості, на свій захист горою.
1818
Той тарифами давить, той давить петлею.
Що зробили вони із твоєю землею?
Вони знищують людство, направо й наліво,
І керуються тільки злобою своєю.
1819
Не рахується злодії з простими людьми,
Ніби вічні раби у цих нелюдів ми.
Демократію нищать, як нищать і Бога,
Бо немає в їх серці нічого святого.
1820
Порошенко – це просто жидівська свиня,
Що не може нажертися грішми щодня.
Яценюк – недотепа та підлий грабіжник,
Він Бандеру зухвальством своїм доганя.
1821
У нас ви будете не раз палить покришки
І годувати незалежністю дітей,
Бо партія війни збира останні лишки
І шкуру обдирає з праведних людей.
1822
Звіріє світ. Конає Україна.
Настала знову Леніна пора.
Держава зникла. Є лише руїна.
Не знищиш їх не матемеш добра.
