Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО ПЯТДЕСЯТ ПЕРШИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО ПЯТДЕСЯТ ПЕРШИЙ СНІП РУБАЇВ

251

У лінощах не день, не два  мине –

Весна і літо швидко промайне.

Залишить слід від праці на Землі –

Це для людини, мабуть, головне.

252

Не зупиняйся: рух наше життя.

Літам дзвінким не буде вороття.

Але не плач, не муч себе в натугах –

Роби добро, не буде каяття.

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО ПЯТДЕСЯТИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО ПЯТДЕСЯТИЙ СНІП РУБАЇВ

249

Хліб на столі – це свято: кожен знає.

Яке ж–то горе, як його немає.

Окраєць кинуть може той байдуже,

Хто хлібороба геть не поважає.

250

Коханку маючи, дружину не цілуєш,

Набравшись мудрості, ти хліба не цінуєш.

А день не поїси і гонор геть злітає –

До батьківської хати знов мандруєш.

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО СОРОК ДЕВЯТИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО СОРОК ДЕВЯТИЙ СНІП РУБАЇВ

247

Вічним є лише Всесвіт і совість у вашій душі.

Совість Богом є вічним і чесним у вашій душі.

Якщо ви не спасли вашу совість від підлих наруг,

То диявол Вам родич, наставник і друг.

248

Намалюю життя я своє на листках і піду,

Пожену в невідоме таємних років череду.

Хтось згада, що трудився, боровся і жив,

А не ніжився в розкоші в райськім саду.

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО СОРОК ВОСЬМИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО СОРОК ВОСЬМИЙ СНІП РУБАЇВ
 

245

Навіщо справ моря, коли добро в загоні

І збруя золота, коли погані коні?

Миліш немає дня, якщо з тобою друг –

З ним радість і біда неначе на долоні.

246

Не буде щастя в тих, хто людство обкрада,

Я знаю, що й на них навалиться біда.

Бо небо неспроста зірками огляда,

Які діла твориш і мітиш ти куда.

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО СОРОК СЬОМИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО СОРОК СЬОМИЙ СНІП РУБАЇВ

243

Як прекрасно жити і радіти,

Коли поруч гарні й добрі діти.

Коли люди радісно сміються,

І пісні веселі поруч ллються.

244

Навіщо люди ллють морями чисту кров.

Невже ж то іншу путь народ не віднайшов,

Щоб жить у злагоді, у мирі, і добрі,

Щоб сонце зустрічати знов і знов.?

 

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО СОРОК ШОСТИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО СОРОК ШОСТИЙ СНІП РУБАЇВ

241

Хто тебе у скруті позабув,

Той тобі товаришем не був.

Хто свого життя для тебе не жалів,

Той страждав з тобою і радів.

242

Веселіше долі усміхайся,

І з нещастями пошвидше розпрощайся.

Скільки в світі можна  з горем жити,

Скільки того горя можна пити?

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО СОРОК ПЯТИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО СОРОК ПЯТИЙ СНІП РУБАЇВ

239

Чи людині там буде страшнішою скрута,

Де серця напоїла жадоби отрута?

Я не міряв жадоби глибин і потворств,

Та вона в кільця яду і чаду закута.

240

Для справжнього друга життя не жалій,

І доброго друга цінити умій.

Ти з другом на свято на прощу підеш,

А з ворогом смерть у бою віднайдеш.

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО СОРОК ЧЕТВЕРТИЙ СНІП РУБАІВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО СОРОК ЧЕТВЕРТИЙ СНІП РУБАІВ

237

Ви не журіться, що в кишені пусто,

Було б добра в душі у вашій густо.

Чужого не беріть на утлі свої плечі,

І не повторюйте чужі нікчемні речі.

238

Радійте, люди, доки живете,

І вічно пам’ятайте ви про те,

Що в прірві часу і людських законів

Живе довічно – мудре і просте.

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО СОРОК ТРЕТІЙ СНІП РУБАЇВ

235

Сенс життя у людини – в святій боротьбі,

Заповіт поколінь цей дарую тобі.

Бог поможе, якщо ти боротись зібрався

І народне привласнить не думав  собі.

236

Не любіть ворогів – не здобудете слави,

Перепортять вони найпрекрасніші справи.

То ж навіщо марать у житті свою душу,

Якщо знать, що не буде добра для держави?

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО СОРОК ДРУГИЙ СНІП РУБАЇВ

233

Тебе кохаючи, і в снах тебе лелію.

В краю далекім я про тебе мрію.

Ти цвіт троянди і калини грона.

                  Я зраджувать каханню не посмію.

234

Добра і щастя, певне, тим не буде,

                   Кого ненавидять і проклинають люди.

Хто йде до влади через зло й неправду,

І сіє підлість між людьми повсюди.

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО СОРОК ПЕРШИЙ СНІП РУБАїВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО СОРОК ПЕРШИЙ СНІП РУБАїВ

231

Спаскудили усім нам шахраї життя,

Перетворивши щастя у сміття.

Чи покара їх Бог, чи забере у рай? ─

Ото для праведників буде каяття.

232

Демократія ─ сіє неправду й хулу,

Стелить стежку розпусті, хворобам і злу.

Хто вичерпує всі вже для щастя надії,

Той добра не надбає й дещицю малу.

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО СОРОКОВИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО СОРОКОВИЙ СНІП РУБАЇВ 

245

Навіщо справ моря, коли добро в загоні

І збруя золота, коли погані коні?

Миліш немає дня, якщо з тобою друг –

З ним радість і біда неначе на долоні.

246

Не буде щастя в тих, хто людство обкрада,

Я знаю, що й на них навалиться біда.

Бо небо неспроста зірками огляда,

Які діла твориш і мітиш ти куда.

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО ТРИДЦЯТЬ ДЕВЯТИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО ТРИДЦЯТЬ ДЕВЯТИЙ СНІП РУБАЇВ 

243

Як прекрасно жити і радіти,

Коли поруч гарні й добрі діти.

Коли люди радісно сміються,

І пісні веселі поруч ллються.

244

Навіщо люди ллють морями чисту кров.

Невже ж то іншу путь народ не віднайшов,

Щоб жить у злагоді, у мирі, і добрі,

Щоб сонце зустрічати знов і знов.?

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО ТРИДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО ТРИДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ СНІП РУБАЇВ 

229

У кого є мета, у того є й старання,

І жить на світі цім у того є бажання.

Хто ж у пияцтві вік свій скоротає,

Не виявить ніхто про нього клопотання.

230

Якою б не була малою доброта

Вона прекрасніша ніж злоби суєта.

Добром живіть і будете щасливі,

Вас не оплутає наживи сліпота.

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО ТРИДЦЯТЬ СЬОМИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО ТРИДЦЯТЬ СЬОМИЙ СНІП РУБАЇВ 

241

Хто тебе у скруті позабув,

Той тобі товаришем не був.

Хто свого життя для тебе не жалів,

Той страждав з тобою і радів.

242

Веселіше долі усміхайся,

І з нещастями пошвидше розпрощайся.

Скільки в світі можна  з горем жити,

Скільки того горя можна пити?

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО ТРИДЦЯТЬ ШОСТИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО ТРИДЦЯТЬ ШОСТИЙ СНІП РУБАЇВ 

239

Чи людині там буде страшнішою скрута,

Де серця напоїла жадоби отрута?

Я не міряв жадоби глибин і потворств,

Та вона в кільця яду і чаду закута.

240

Для справжнього друга життя не жалій,

І доброго друга цінити умій.

Ти з другом на свято на прощу підеш,

А з ворогом смерть у бою віднайдеш.

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО ТРИДЦЯТЬ ПЯТИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО ТРИДЦЯТЬ ПЯТИЙ СНІП РУБАЇВ

237

Ви не журіться, що в кишені пусто,

Було б добра в душі у вашій густо.

Чужого не беріть на утлі свої плечі,

І не повторюйте чужі нікчемні речі.

238

Радійте, люди, доки живете,

І вічно пам’ятайте ви про те,

Що в прірві часу і людських законів

Живе довічно – мудре і просте.

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРИЙ СНІП РУБАЇВ

235

Сенс життя у людини – в святій боротьбі,

Заповіт поколінь цей дарую тобі.

Бог поможе, якщо ти боротись зібрався

І народне привласнить не думав  собі.

236

Не любіть ворогів – не здобудете слави,

Перепортять вони найпрекрасніші справи.

То ж навіщо марать у житті свою душу,

Якщо знать, що не буде добра для держави?

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО 
СТО ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ СНІП РУБАЇВ

233

Тебе кохаючи, і в снах тебе лелію.

В краю далекім я про тебе мрію.

Ти цвіт троянди і калини грона.

              Я зраджувать каханню не посмію.

234

Добра і щастя, певне, тим не буде,

               Кого ненавидять і проклинають люди.

Хто йде до влади через зло й неправду,

І сіє підлість між людьми повсюди.

 

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО ТРИДЦЯТЬ ДРУГИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
 СТО ТРИДЦЯТЬ ДРУГИЙ СНІП РУБАЇВ

231

Спаскудили усім нам шахраї життя,

Перетворивши щастя у сміття.

Чи покара їх Бог, чи забере у рай? ─

Ото для праведників буде каяття.

232

Демократія ─ сіє неправду й хулу,

Стелить стежку розпусті, хворобам і злу.

Хто вичерпує всі вже для щастя надії,

Той добра не надбає й дещицю малу.

 

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ СНІП РУБАЇВ

229

У кого є мета, у того є й старання,

І жить на світі цім у того є бажання.

Хто ж у пияцтві вік свій скоротає,

Не виявить ніхто про нього клопотання.

230

Якою б не була малою доброта

Вона прекрасніша ніж злоби суєта.

Добром живіть і будете щасливі,

Вас не оплутає наживи сліпота.

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО ТРИДЦЯТИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО ТРИДЦЯТИЙ СНІП РУБАЇВ

227

Я не любив колгосп, а в ньому вся надія,

І хлобороба справжнього була одвічна мрія,

Щоб дружно оброблять і дбать про спільну ниву,

І жить в достатку всім, заможно і щасливо.

228

Настане суд і люди прокленуть

Тих, хто безчесно свій проходив путь,

Хто жив обманом, в жадобі і злобі

До правди він не зміг обличчя повернуть.

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО ДВАДЦЯТЬ ДЕВЯТИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО ДВАДЦЯТЬ ДЕВЯТИЙ СНІП РУБАЇВ

225

Закон кохання підлістю завжди

Нас спонука сховать злодійських справ сліди,

Та добре, що Господь створив закони честі,

Які нам не дають накоїти біди.

226

Коли їси і п’ш – з тобою друзів море,

Та щось не видно їх, коли спіткає горе.

Ти розрізнить умій, де ворог, а де друг,

Тоді тебе сума жебрацтва не поборе.

 

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ СНІП РУБАЇВ

223

Не тікайте від правди. Тікайте від зла,

Щоб Земля наша чистою завжди була.

Те, що чесно заробиш, з’їси залюбки.

І для людства залишиш найкращі діла.

224

Не викувать мені з металу грань плугів,

Якщо я з друзів зміг зробити ворогів.

Та справжня буде честь, і слава, і заслуга,

Якщо я з ворога зробити зможу друга.

Володимир ГОНЧАРЕНКО МУДРІ ДУМКИ ПЕРЕЖИВУТЬ ВІКИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
МУДРІ ДУМКИ ПЕРЕЖИВУТЬ ВІКИ

54

Слово найцінніше у нашому житті. Воно наш духовний хліб, наше горе і наше свято. Слово породило мудрість, радість людських стосунків, сприяло створенню всіх надбань цивілізації і прогресу на Землі.

55

Без слова – не було б навіть найпростішої справи, не було б розвитку, а не те, що такої цивілізації, яку ми маємо на сьогоднішній день.

53

Хто зневажає рідну мову, той  зневажає не тільки  себе, а й своїх дітей, своїх рідних, своїх одноплемінців і в цілому свій народ. І то неправда, що діаспора любить український народ, Україну. Вона любить свою погану зрадницьку шкуру. І скільки б вони не говорили про свою любов до України – не вірте їм, бо то лицемірство, брехня, зрада. Це так само аморально, як убивати свою рідну матір, продавати в рабство рідного брата, зневажати свій рід заради свого добробуту, заради кращого куска хліба для себе.Забуваючи при цьому за згорьований український народ, за батьків і сестер, які залишилися тут у неволі соціального рабства, щоб виборювати для себе і для світу добро, мир і щастя.

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТО ДВАДЦЯТЬ СЬОМИЙ СНІП РУБАЇВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТО ДВАДЦЯТЬ СЬОМИЙ СНІП РУБАЇВ

221

Скільки підлості в світі. Безсиле добро.

Викорінювать треба і підлість, і зло.

Тільки як викорінювать? Влада не хоче,

А народ не освоїв таке ремесло.

222

Глитаї підкорили вже й Бога собі,

І церкви височать на народнім горбі.

І відмолює піп гріх неправедним душам,

             Чи ж відмолить безпечно гріхи він собі