СТО ВІСІМДЕСЯТ ВОСЬМИЙ СНІП РУБАЇВ
297
Ти не помітив,
як пройшли й забави,
Як потяглися
ми по осені до слави.
То все пусте –
лиш праця наш кумир:
Нам постаменти
ставлять наші справи.
298
Вінок з троянд
прекрасний та колючий.
Вінок терновий
– гордий та болючий.
Але хто
сміливо іде життя тернами,
Той в пам'яті
людській завжди живучий.
Немає коментарів:
Дописати коментар