Володимир ГОНЧАРЕНКО
НА СВІТІ КРАСТИ ГРІХ, А КРАДУТЬ ВСІ БЕЗБОЖНО
49
На світі красти гріх, а крадуть всі безбожно.
Багатий краде все, поетові ж – не можна.
Бо слово – таїна веде полки за волю
І в полум’ї згоря його душа побожна.
50
Не красти ми прийшли, а брать своє в ділах.
У праці щастя в нас – не в підлих грабежах.
Будь добрий, потрудись – твоє прийде до тебе,
А мільйонер згорить, як сміття на вітрах.
51
Якщо в людини совість є, то це, мабуть, від Бога.
Вона не може брать без дозволу нічого.
А скільки є таких, хто грабає без міри.
Їм очі позичать в Сірка, а чи в Бульдога.
52
Чесних совість тримає на білому світі,
Їм здається – за все вони, бідні, в одвіті.
Потерпіть! Бог ніколи не дасть вас в обіду,
Ви побачите щастя в небаченім цвіті.
53
Яка та Доля? Чом вона не з нами?
Не пригощає нас вином і пирогами?
Бандюзі он дає і почесті, і славу,
А в бідного завжди трагедії і драми?
54
Ніщо не мучить так, як совість мучить чесних.
Радію я тоді, як квітнуть ніжні весни.
Я помисли свої несу простій людині.
Але не знать коли той чесний знов воскресне.
55
Та скільки б ми горілки не хилили,
Її осилити нема ні в кого сили.
Той праведник гріхів побільше наливає,
Коли він сулію в руках своїх тримає.
56
Ви не мучтесь, що мало доріг ще пройшли,
Що з п'яничками часто не в міру пили.
Бог не буде карать вас за випиті вина,
Покарає він тих, хто нечесно жили.
