ДВІСТІ СІМНАДЦЯТИЙ СНІП РУБАЇВ
361
Загинули й
боги безсмертні
У дивнім часу
коловерті.
Упали ідоли
століть.
Лиш правда
непідвласна смерті.
362
Серед тополь струнких знайшов принаду,
Коли у золоті дзвінкому листопаду
Побачив їх, як
діток чарівних,
Що йдуть дорогою до Бога на пораду.
Немає коментарів:
Дописати коментар