Володимир ГОНЧАРЕНКО ВІД ЩИРОГО СЕРЦЯ ЛЮБЛЮ СВІЙ НАРОД!

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ВІД ЩИРОГО СЕРЦЯ ЛЮБЛЮ СВІЙ НАРОД!

321

Настав той час, що важко розділити,

Хто бідний духом, а хто надто ситий.

Хто ж вірить в правду, і в красу, і в день,

Серпанком святості і миру оповитий.

322

Спинися, друже, ти хоч на хвилину

І поміркуй про світ, і про людину:

У землю вернемось, та гордий будь за працю –

Лиш наша праця не піде у глину.

323

Ні! Не проймає сум мою невинну душу,

Що час прийде і світ цей кинуть мушу.

У всі віки жалі про це були і будуть.

Я теж законів людства не порушу.

324

Одні вершин без труднощів сягають,

А в інших піт з чола, а мало з того мають.

Дарма. Вини у долі в цім ніскіленьки нема.

Вина в царях, що люд  в пітьмі тримають.

Володимир ГОНЧАРЕНКО УЧІТЬСЯ ТВОРИТь ПОЕЗІЮ ЖИТТЯ!

Володимир ГОНЧАРЕНКО
УЧІТЬСЯ ТВОРИТь  ПОЕЗІЮ ЖИТТЯ!

317

Нікчемні зрадники, народ для вас – ніщо;

Духовні цінності давно для вас – ніщо.

Чи ж може доброта у вашім серці жити?

Коли й самі в житті ви – попіл, ви – ніщо.

318

Живе поет – надія в серці тліє вбого.

Що радість, може,  він несе для кого.

Умерти не дає він правді й доброті.

За працю не бере давно уже нічого.

319

Не потурай своїй нікчемній долі:

Радій завжди в цьому земному колі.

Життя круте. Але чи варто падать

Без боротьби, не скуштувавши волі?

320

Цвітіння весен. Дівчини уста.

Щоденна праця, істина проста.

В буденності, мабуть, уся принада

Й та середина наша золота.

Володимир ГОНЧАРЕНКО Я ВІРУЮ В ЛЮДЕЙ!

Володимир ГОНЧАРЕНКО
Я ВІРУЮ В ЛЮДЕЙ!

317

Нікчемні зрадники, народ для вас – ніщо;

Духовні цінності давно для вас – ніщо.

Чи ж може доброта у вашім серці жити?

Коли й самі в житті ви – попіл, ви – ніщо.

318

Живе поет – надія в серці тліє вбого.

Що радість, може,  він несе для кого.

Умерти не дає він правді й доброті.

За працю не бере давно уже нічого.

319

Не потурай своїй нікчемній долі:

Радій завжди в цьому земному колі.

Життя круте. Але чи варто падать

Без боротьби, не скуштувавши волі?

320

Цвітіння весен. Дівчини уста.

Щоденна праця, істина проста.

В буденності, мабуть, уся принада

Й та середина наша золота.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ВИБОРЮЙТЕ СВОЮ МЕТУ!

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ВИБОРЮЙТЕ СВОЮ МЕТУ!

317

Нікчемні зрадники, народ для вас – ніщо;

Духовні цінності давно для вас – ніщо.

Чи ж може доброта у вашім серці жити?

Коли й самі в житті ви – попіл, ви – ніщо.

318

Живе поет – надія в серці тліє вбого.

Що радість, може,  він несе для кого.

Умерти не дає він правді й доброті.

За працю не бере давно уже нічого.

319

Не потурай своїй нікчемній долі:

Радій завжди в цьому земному колі.

Життя круте. Але чи варто падать

Без боротьби, не скуштувавши волі?

320

Цвітіння весен. Дівчини уста.

Щоденна праця, істина проста.

В буденності, мабуть, уся принада

Й та середина наша золота.

Володимир ГОНЧАРЕНКО В НАС ЩАСТЯ, ЯК АЛМАЗ!

Володимир ГОНЧАРЕНКО
В НАС ЩАСТЯ, ЯК АЛМАЗ!

321

Настав той час, що важко розділити,

Хто бідний духом, а хто надто ситий.

Хто ж вірить в правду, і в красу, і в день,

Серпанком святості і миру оповитий.

322

Спинися, друже, ти хоч на хвилину

І поміркуй про світ, і про людину:

У землю вернемось, та гордий будь за працю –

Лиш наша праця не піде у глину.

323

Ні! Не проймає сум мою невинну душу,

Що час прийде і світ цей кинуть мушу.

У всі віки жалі про це були і будуть.

Я теж законів людства не порушу.

324

Одні вершин без труднощів сягають,

А в інших піт з чола, а мало з того мають.

Дарма. Вини у долі в цім ніскіленьки нема.

Вина в царях, що люд  в пітьмі тримають.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ІДІТЬ ДО ЩАСТЯ І БУДЕТЕ БАГАТІ!

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ІДІТЬ ДО ЩАСТЯ І БУДЕТЕ БАГАТІ!

317

Нікчемні зрадники, народ для вас – ніщо;

Духовні цінності давно для вас – ніщо.

Чи ж може доброта у вашім серці жити?

Коли й самі в житті ви – попіл, ви – ніщо.

318

Живе поет – надія в серці тліє вбого.

Що радість, може,  він несе для кого.

Умерти не дає він правді й доброті.

За працю не бере давно уже нічого.

319

Не потурай своїй нікчемній долі:

Радій завжди в цьому земному колі.

Життя круте. Але чи варто падать

Без боротьби, не скуштувавши волі?

320

Цвітіння весен. Дівчини уста.

Щоденна праця, істина проста.

В буденності, мабуть, уся принада

Й та середина наша золота.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ЧУДОВА БУДЬ, ПОЕЗІЄ ЖИТТЯ!

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ЧУДОВА БУДЬ, ПОЕЗІЄ ЖИТТЯ!

321

Настав той час, що важко розділити,

Хто бідний духом, а хто надто ситий.

Хто ж вірить в правду, і в красу, і в день,

Серпанком святості і миру оповитий.

322

Спинися, друже, ти хоч на хвилину

І поміркуй про світ, і про людину:

У землю вернемось, та гордий будь за працю –

Лиш наша праця не піде у глину.

323

Ні! Не проймає сум мою невинну душу,

Що час прийде і світ цей кинуть мушу.

У всі віки жалі про це були і будуть.

Я теж законів людства не порушу.

324

Одні вершин без труднощів сягають,

А в інших піт з чола, а мало з того мають.

Дарма. Вини у долі в цім ніскіленьки нема.

Вина в царях, що люд  в пітьмі тримають.

Володимир Гончаренко ЗОЛОТА ПОРА ПОЕЗІЇ

Володимир Гончаренко
ЗОЛОТА ПОРА ПОЕЗІЇ

317

Нікчемні зрадники, народ для вас – ніщо;

Духовні цінності давно для вас – ніщо.

Чи ж може доброта у вашім серці жити?

Коли й самі в житті ви – попіл, ви – ніщо.

318

Живе поет – надія в серці тліє вбого.

Що радість, може,  він несе для кого.

Умерти не дає він правді й доброті.

За працю не бере давно уже нічого.

319

Не потурай своїй нікчемній долі:

Радій завжди в цьому земному колі.

Життя круте. Але чи варто падать

Без боротьби, не скуштувавши волі?

320

Цвітіння весен. Дівчини уста.

Щоденна праця, істина проста.

В буденності, мабуть, уся принада

Й та середина наша золота.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ВИ ПРАВЕДНО ЖИВІТЬ І СВІТ ПОБОРЕ ЗЛО!

Володимир ГОНЧАРЕНКО  
ВИ ПРАВЕДНО ЖИВІТЬ І СВІТ ПОБОРЕ ЗЛО!

313

Хто мову зневажа, той зневажа свій рід.

Той разом з ворогом стріча кривавий схід.

Він рідне убива, чуже за щастя має –

І як же на собі Земля таких тримає плід?!

314

Не в тому суть, чи ми сягнем вершин буття,

Де слову мудрому немає забуття.

Шалену долю ти свою спрямовуй

Туди, де людям зможемо поліпшити життя.

315

Ти мову продаєш – цю краплю доброти.

Чи ж рідну матір зміг в чужім краю знайти?!

Для ката будеш ти завжди лакей чи раб.

Народ вовік не вмре – він геній простоти.

316

Ненависний і злий людський поганий рід:

Всяк пнеться, щоб лишить в історії свій слід.

А що вже говорить про тих царів і челядь –

Як сам конає він, то хай загине й світ?