Володимир ГОНЧАРЕНКО МИ ДБАЄМ ПРО ДОБРО, А ЧАС НАС НЕ ЖАЛІЄ!

Володимир ГОНЧАРЕНКО
МИ ДБАЄМ ПРО ДОБРО, А ЧАС НАС НЕ ЖАЛІЄ!

133

Хто мільйони гребе – теж не вічний в житті.

Він помре, як і той, що копався в смітті.

Тільки хто не грішив – той святий перед Богом,

Той долатиме інші у Бога путі.

134

Я недавно читав першу букву свою,

А сьогодні стою у життя на краю.

Що зробив і які я сліди залишаю?

Чи у пеклі  чекають мене, чи в раю?

135

Я недавно робив перші кроки в життя,

І хотілось прожити його допуття.

Але доля таке на віку накрутила,

Що залишились в мене одні каяття.

136

Там товариш зі мною не вип’є вина,

Гіркоти тих напоїв уже не спізна.

Там вже інші напої і інші надії,

Інша мудрості й честі в Богів глибина.

137

Вниз котитися легше, ніж вгору іти,

Важко шлях подолать до святої мети.

Бог до істини нам відкриває дороги,

А ми губимо їх у смітті суєти.

138

Я мудрістю вимірюю вагу своїх років,

І сам на себе я молитися не буду,

Пізнати б щедрість всіх материків

І принести добро земному люду.

139

Де розуму нема, там дурнів буде тьма.

Там мудрим маячня і суєта, й тюрма.

Там дурник мудрого за повідок трима,

І виходу з біди в державі тій нама.

140

Розтрощені шляхи ходулями сторіч,

Але хіба про них ітиме наша річ.

Про інше зовсім ми ведемо суперечки,

Що підлість у житті не варта добрих свіч.

Володимир ГОНЧАРЕНКО УЧИСЬ В ЛЮДЕЙ ПРАВДИВО В СВІТІ ЖИТЬ!

 

121

Замість творчості  чарка у кого в роду,

В того праця ніколи  не йде до ладу.

В того душу диявол швиденько ухопить,

Горе й бідність за ним побредуть по сліду.

122

Ти не трать свій талант на пусту суєту,

Не розмінюй хвилин на розмову пусту.

Праця – ось де  найкращий з наземних напоїв,

Вона мріям сплітає вуаль золоту.

123

Продавали немало і душу, й снагу,

Помирали в житах і на білім  снігу.

Ми боролись за долю в степах і долинах,

Та біда гнула чесних постійно в дугу.

124

Ми жебрацтва не хочем,  воно ж пристає,

І шахрай нам постійно удавку снує.

Ми не можем від нього позбутись, – бо чесні,

А нечесний на цьому ще більш виграє.

125

Ненажерливі наші буржуї й панки.

Не змінив їх ні час, ні криваві роки.

Революції дні прошуміли безслідно.

Не живе доброта в них. Скоріш – навпаки.

126

Небагато нам часу Господь уділив,

Небагато нам щастя у чашу налив.

Не на Бога жалійтесь – він дав вам достатньо.

Кожен сам оціни, як ти вік свій прожив.

127

Ви в останню дорогу мене проведіть,

Випить чарку за мене хвилину знайдіть.

Усміхався я сонцю і ви усміхніться –

До могили моєї дітей приведіть.

128

Уклоніться ви праху моєму в той час,

Коли я вже не буду співать серед вас.

Коли клунки збираємо ми на той світ,

Що ж залишив хорошого кожен із нас?

129

Був митець, був творець, а сьогодні нема,

То невже ж він прожив на цім світі дарма?

Хто грабує, – той ситий. Голодний – лиш раб.

Доброта на цім світі усіх нас трима.

130

Не жалій, що ти випив так мало в корчмі.

Пожалій, що дурить когось мав на умі.

З правди вилий для  людства ти бюст золотий

І не дай нас розтлить аморальній чумі.

131

Не зітре тебе час, коли правдою жив,

Коли ти Україну всім серцем любив.

Коли ніс доброту для людини простої

І для щастя народу багато зробив.

132

Не зітруть нас роки. В передзвоні століть

Наша слава, як пам’ятник вічний стоїть –

Українцям, що згинули в грізнім бою,

За Вітчину, за правду, за чесність свою.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ЧИТАЙТЕ! І ЧУЖОМУ НАВЧАЙТЕСЯ, СВОГО НЕ ЦУРАЙТЕСЬ!

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ЧИТАЙТЕ! І ЧУЖОМУ НАВЧАЙТЕСЯ, СВОГО НЕ ЦУРАЙТЕСЬ!

113

Може, хтось і моїх візьме краплю думок,

Бо ніколи я їх не ховав під замок.

Може користь комусь принесе наша мудрість,

І з мойого життя комусь буде урок.

114

Не боронить нас Бог від біди й лихоліть.

І так мучимось ми уже безліч століть.

Ту дорогу до щастя ми вічно шукаєм,

А біда в кожній хаті на чатах стоїть.

115

На орбіті земній я завершую круг,

Були поруч зі мною і ворог, і друг.

Хай покається ворог, друг прихилить знамена,

Бо для всіх непростий тягнув правди я плуг.

116

На любові до щастя настояний я,

Бо з народу любов проростає моя.

Я з народу росту, як із грунту дерева,

І любов до народу безмежна моя.

117

Кращі цвинтарі вже зайняли багачі,

Не прокрастись туди навіть нам уночі.

Вони знищать талант і тебе ще живого,

Не пройдеш ти тепер через панство до Бога.

118

Не ридайте, коли схилять щастя знамена,

І калина прийде на прощання до мене.

Заспівайте пісень, що співала матуся,

А я щиро душею до вас пригорнуся.

119

У жадобі ви топите душу свою.

Я ж за правду народу постійно стою.

Я борюся, щоб правда завжди розцвітала.

Зрозумійте ж ви чесну натуру мою.

120

Щоб не сталось на світі. Ви ж будьте людьми

І тоді заживемо щасливіше ми.

Бандитизм і розпусту суворо карайте,

Бо ведуть вони нас до в’язниць і суми.

ШАНОВНІ ПОСТРАЖДАЛІ МУЧЕНИКИ ЗА ВЛАСНІ ПРАВА – ЖЕРТВИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ В КРЕДИТНИХ СПІЛКАХ

Огляньтеся навколо: житлові будинки, адміністративні приміщення, фабрики і заводи – це все ті багатства, які створені Вашими руками, руками тих, кого зараз називають пенсіонерами, хто нині жебракує, хто виклянчує у влади копійки на прожиття. Цими багатствами сьогодні володіють бандюги, які називаються олігархами, можновладцями, елітою України. Це не еліта – це кровопивці. Бо коли б вони були людьми, то вони б давно вирішили наше питання. У нас немає влади для народу, зате є влада, яка захищає олігархів.

Та замість цього вони накидають на нас ярмо тарифів, різних ОСББ, громад. Мовляв, свої проблеми вирішуйте самі. Не заважайте нам красти!

Учора розглядали Закон про бюджет України. Майже 130 мільярдів передбачено виділити на армію. Прекрасно! Нам потрібна армія, яка б захищала Україну. Але в першу чергу ця армія захищатиме інтереси влади, інтереси великої і малої буржуазії, їхні, награбовані в народу непомірно великі статки. Іде боротьба за переділ сфер впливу між великими олігархами. Воістину: „Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать”.

Але я не почув, щоб хоч один мільярд було виділено на пенсіонерів. На поліпшення добробуту народу, на забезпечення конституційних прав простої людини.

Не прозвучало жодного слова і на захист ошуканих вкладників кредитних спілок. Хоч Верховна Рада України причетна до цього злочину безпосередньо, прийнявши свого часу Закон України „Про кредитні спілки” і не забезпечила його відповідними гарантіями від пограбування різного роду авантюристами. Таким чином дала можливість шахраям створювати  кредитні спілки, як фінансові піраміди, і в такий спосіб пограбувати в основному пенсіонерів, дітей війни, пристарілих людей, малоімущих, яких запевняли на всіх провладних рівнях, що це велике благо, яке дасть можливість поліпшити життя простого народу, сприятиме розвитку малого і середнього бізнесу, а заодно і зростанню добробуту простих людей. Та виявилося це черговою брехнею, черговим обманом людей. Це стало трагедією українського народу. І ніхто за це не відповів і не збирається відповідати. А ні влада, а ні депутати не кинулися „рятувати народ”. Ніби так і треба!

А тепер Верховна Рада ще й знущається над постраждалими. Ігнорує Зверненнями обласних Рад, в тому числі і Черкаської, які просять врегулювати це питання, прийнявши відповідний Закон, який би забезпечив конституційне право постраждалих громадян України ст. 56 Конституції України та ст. 1177 Цивільного кодексу України щодо відшкодування державою завданої шкоди людям. Виникає питання: доки ж такий законодавчий орган, як Верховна Рада України, буде байдужою до громадян України, доки ж „народні обранці” ігноруватимуть конституційними правами людей, доки ж для них Конституція України буде пустим папірцем, який можна не дотримуватися і спотворювати? Який захищає лише багатства олігархів та шахраїв.

Ось читаємо відповідь Верховної Ради України ще від 3 жовтня 2011 року за № 04-29/20-999: „Питання захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, ефективного поновлення їх прав, своєчасного відшкодування  шкоди, заподіяної вчиненим злочином, як свідчать результати аналізу законодавства та практики його застосування, залишається надзвичайно актуальним.

Безумовно, за загальним правилом, відшкодувати потерпілому шкоду, заподіяну злочином, повинен заподіювач шкоди. Разом із тим, держава зобов’язується встановити винного і притягнути його до відповідальності, одночасно вживши заходи для забезпечення відшкодування шкоди. У разі невиконання своїх обов’язків, держава цілком виправдано зобов’язується відшкодувати шкоду потерпілому, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною”.

Такі відповіді ми отримували і з інших вищих інстанцій, в тому числі і від Уповноваженого у Верховній Раді України з прав людини.

З того часу минуло 5 років. А щось змінилося? Нинішня влада, яка вже існує два з половиною роки, навіть таких відповідей не дає, а пересилає наші листи другорядним особам, які не вміють навіть обґрунтованої відповіді дати. Ми з Вами зверталися з відкритими листами (особисто) до Президента України Порошенка, до Прем’єр–Міністра Гройсмана, до Голови Верховної Ради Парубія, до Генерального Прокурора України Луценка. Та їм не до народу. Вони зайняті своїми справами. А олігархи і авантюристи як грабували Україну, так і продовжують грабувати.

За вісім років жодна справа, пов’язана із злочинами у кредитних спілках, не доведена до кінця, злочинці не покарані. Питання захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, ефективного поновлення їх прав, своєчасного відшкодування  шкоди, не забезпечено. Не встановлено винних і не притягнуто їх до відповідальності. Не вжито заходів для забезпечення відшкодування шкоди. Держава не виконала своїх обов’язків і цілком виправдано зобов’язана відшкодувати шкоду потерпілим.

Жоден із олігархів – ні Порошенко, ні Данилюк, ні Гройсман, ні Парубій не вийняли своїх мільярдів із офшорів і не кинули на поліпшення життя українців, пенсіонерів, малозабезпечених.

То це такі наші великі патріоти? То чиї ж інтереси захищатиме наша армія, отримавши 130 мільярдів на переоснащення та модернізацію? Олігархів чи простих людей?

Ми повинні бути патріотами України, виробляти у народу почуття національної ідеї з усе проникаючим гаслом: „Україна понад усе!”. Але для Порошенків, Гройсманів, Данилюків, Парубіїв понад усе їхня влада, непомірна розкіш, живоглотська нажива, пограбування народу, жебрацький стан простих людей, приниження їхньої гідності. І генсеківська диктатура, коли нищаться будь-які прояви демократії.

Щоб „Україна була понад усе” для цього потрібно, щоб народ був багатий. Тоді кожен з нас буде патріотом. Не в Європу ми повинні заглядать і учитися, як жити, а щоб Європа їхала до нас учитися і працювала через інвестиції на нас, на наш народ, на Україну. Наше завдання, завдання наших можновладців, наших олігархів – робити народ заможним, а Україну процвітаючою країною. А для цього у нас є усі передумови і унікальні природні ресурси, яких в жодній країні Європи та й у світі, немає. Не вистачає лише добропорядних і мудрих керівників держави, які б „ночей не досипали», а дбали про добробут народу, про велику, незалежну і багату Україну. І тоді б Крим і Донбас не відділялися від нас, а навпаки їхали б до нас і з Росії, і з Білорусії та й з інших країн. А для цього потрібно, щоб  працювали закони, які б захищали конституційні права людини. Але про які закони і права людини ми можемо говорити, коли влада, наші депутати не можуть вирішити за 25 років питання захисту конституційного права людини на компенсацію коштів, які держава дозволила шахраям украсти у Вас, пенсіонерів, дітей війни, малоімущих останні копійки, збережені „на чорний день” через кредитні спілки, а шахраїв, авантюристів, корупціонерів притягнути до відповідальності. Цього, на жаль, не зроблено. А значить влада, депутати не думають про Вас, а скоріше діють заодно із тими шахраями, які пограбували Вас.

А де ж ті народні депутати, які представляють народ України у Верховній Раді? Вони вже давно повинні все покинути і вирішити питання відшкодування коштів потерпілим у кредитних спілках і давно закрити це питання. Та чомусь їх більше цікавить питання власної наживи, власних хоромів, тих палаців, про які Шевченко писав ”бодай ви терном поросли, щоб вас і люди не знайшли, щоб і не знали, де шукати”. Та їм тепер і Шевченко не потрібний. Про це свідчать катакомби, які залишилися від музично-драматичного театру, до речі збудованого ще в перші десятиліття після страхітливої війни.  І пам’ятник Шевченку тоді ж встановили. А наші можновладці не те, що не можуть захистити від злочинців народ, а навіть зберегти те, що збудовано руками старших поколінь.

Отже, потрібно, щоб наші депутати найближчим часом розробили і прийняли Закон, який би захистив конституційні права постраждалих у кредитних спілках, і допоміг повернути кошти, вкрадені злочинцями.

Тож, борітеся, поборете! Нам Бог помагає! Та, чи нам Він помагає!?

Володимир Гончаренко,

член Національної Спілки журналістів України, голова ініціативної групи постраждалих вкладників у КС Черкащини

Виступ на мітингу 22 вересня 2016 року, що відбувся на Собрній площі біля облради в Черкасах

Гончаренко Володимир Андрійович, вул.. Смілянська, буд. № 1, кв. 4, м. Черкаси, 18002,

Тел. 36-21-00

Володимир ГОНЧАРЕНКО
 МОЖНОВЛАДЦІ КРАЛИ І БУДУТЬ КРАСТИ! БО ЇХ НІХТО НЕ ЗУПИНЯЄ!

Володимир ГОНЧАРЕНКО МОЖНОВЛАДЦІ КРАЛИ І БУДУТЬ КРАСТИ! БО ЇХ НІХТО НЕ ЗУПИНЯЄ!

Володимир ГОНЧАРЕНКО
 МОЖНОВЛАДЦІ КРАЛИ І БУДУТЬ КРАСТИ! БО ЇХ НІХТО НЕ ЗУПИНЯЄ!

ШАНОВНІ ПОСТРАЖДАЛІ МУЧЕНИКИ ЗА ВЛАСНІ ПРАВА – ЖЕРТВИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ В КРЕДИТНИХ СПІЛКАХ

Огляньтеся навколо: житлові будинки, адміністративні приміщення, фабрики і заводи – це все ті багатства, які створені Вашими руками, руками тих, кого зараз називають пенсіонерами, хто нині жебракує, хто виклянчує у влади копійки на прожиття. Цими багатствами сьогодні володіють бандюги, які називаються олігархами, можновладцями, елітою України. Це не еліта – це кровопивці. Бо коли б вони були людьми, то вони б давно вирішили наше питання. У нас немає влади для народу, зате є влада, яка захищає олігархів.

Та замість цього вони накидають на нас ярмо тарифів, різних ОСББ, громад. Мовляв, свої проблеми вирішуйте самі. Не заважайте нам красти!

Учора розглядали Закон про бюджет України. Майже 140 мільярдів передбачено виділити на армію. Прекрасно! Нам потрібна армія, яка б захищала Україну.. Але в першу чергу ця армія захищатиме інтереси влади, інтереси великої і малої буржуазії, їхні, награбовані в народу непомірно великі статки. Іде боротьба за переділ сфер впливу між великими олігархами. Воістину: „Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать”.

Але я не почув, щоб хоч один мільярд було виділено на пенсіонерів. На поліпшення добробуту народу, на забезпечення конституційних прав простої людини.

Не прозвучало жодного слова і на захист ошуканих вкладників кредитних спілок. Хоч Верховна Рада України причетна до цього злочину безпосередньо, прийнявши свого часу Закон України „Про кредитні спілки” і не забезпечила його відповідними гарантіями від пограбування різного роду авантюристами. Таким чином дала можливість шахраям створювати  кредитні спілки, як фінансові піраміди, і в такий спосіб пограбувати в основному пенсіонерів, дітей війни, пристарілих людей, малоімущих, яких запевняли на всіх провладних рівнях, що це велике благо, яке дасть можливість поліпшити життя простого народу, сприятиме розвитку малого і середнього бізнесу, а заодно і зростанню добробуту простих людей. Та виявилося це черговою брехнею, черговим обманом людей. Це стало трагедією українського народу. І ніхто за це не відповів і не збирається відповідати. А ні влада, а ні депутати не кинулися „рятувати народ”. Ніби так і треба!

А тепер Верховна Рада ще й знущається над постраждалими. Ігнорує Зверненнями обласних Рад, в тому числі і Черкаської, які просять врегулювати це питання, прийнявши відповідний Закон, який би забезпечив конституційне право постраждалих громадян України ст. 56 Конституції України та ст. 1177 Цивільного кодексу України щодо відшкодування державою завданої шкоди людям. Виникає питання: доки ж такий законодавчий орган, як Верховна Рада України, буде байдужою до громадян України, доки ж „народні обранці” ігноруватимуть конституційними правами людей, доки ж для них Конституція України буде пустим папірцем, який можна не дотримуватися і спотворювати? Який захищає лише багатства олігархів та шахраїв.

Ось читаємо відповідь Верховної Ради України ще від 3 жовтня 2011 року за № 04-29/20-999: „Питання захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, ефективного поновлення їх прав, своєчасного відшкодування  шкоди, заподіяної вчиненим злочином, як свідчать результати аналізу законодавства та практики його застосування, залишається надзвичайно актуальним.

Безумовно, за загальним правилом, відшкодувати потерпілому шкоду, заподіяну злочином, повинен заподіювач шкоди. Разом із тим, держава зобов’язується встановити винного і притягнути його до відповідальності, одночасно вживши заходи для забезпечення відшкодування шкоди. У разі невиконання своїх обов’язків, держава цілком виправдано зобов’язується відшкодувати шкоду потерпілому, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною”.

Такі відповіді ми отримували і з інших вищих інстанцій, в тому числі і від Уповноваженого у Верховній Раді України з прав людини.

З того часу минуло 5 років. А щось змінилося? Нинішня влада, яка вже існує два з половиною роки, навіть таких відповідей не дає, а пересилає наші листи другорядним особам, які не вміють навіть обґрунтованої відповіді дати. Ми з Вами зверталися з відкритими листами (особисто) до Президента України Порошенка, до Прем’єр–Міністра Гройсмана, до Голови Верховної Ради Парубія, до Генерального Прокурора України Луценка. Та їм не до народу. Вони зайняті своїми справами. А олігархи і авантюристи як грабували Україну, так і продовжують грабувати.

За вісім років жодна справа, пов’язана із злочинами у кредитних спілках, не доведена до кінця, злочинці не покарані. Питання захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, ефективного поновлення їх прав, своєчасного відшкодування  шкоди, не забезпечено. Не встановлено винних і не притягнуто їх до відповідальності. Не вжито заходів для забезпечення відшкодування шкоди. Держава не виконала своїх обов’язків і цілком виправдано зобов’язана відшкодувати шкоду потерпілим.

Жоден із олігархів – ні Порошенко, ні Данилюк, ні Гройсман, ні Парубій не вийняли своїх мільярдів із офшорів і не кинули на поліпшення життя українців, пенсіонерів, малозабезпечених.

То це такі наші великі патріоти? То чиї ж інтереси захищатиме наша армія, отримавши 140 мільярдів на переоснащення та модернізацію? Олігархів чи простих людей?

Ми повинні бути патріотами України, виробляти у народу почуття національної ідеї з усе проникаючим гаслом: „Україна понад усе!”. Але для Порошенків, Гройсманів, Данилюків, Парубіїв понад усе їхня влада, непомірна розкіш, живоглотська нажива, пограбування народу, жебрацький стан простих людей, приниження їхньої гідності. І генсеківська диктатура, коли нищаться будь-які прояви демократії.

Щоб „Україна була понад усе” для цього потрібно, щоб народ був багатий. Тоді кожен з нас буде патріотом. Не в Європу ми повинні заглядать і учитися, як жити, а щоб Європа їхала до нас учитися і працювала через інвестиції на нас, на наш народ, на Україну. Наше завдання, завдання наших можновладців, наших олігархів – робити народ заможним, а Україну процвітаючою країною. А для цього у нас є усі передумови і унікальні природні ресурси, яких в жодній країні Європи та й у світі, немає. Не вистачає лише добропорядних і мудрих керівників держави, які б „ночей не досипали», а дбали про добробут народу, про велику, незалежну і багату Україну. І тоді б Крим і Донбас не відділялися від нас, а навпаки їхали б до нас і з Росії, і з Білорусії та й з інших країн. А для цього потрібно, щоб  працювали закони, які б захищали конституційні права людини. Але про які закони і права людини ми можемо говорити, коли влада, наші депутати не можуть вирішити за 25 років питання захисту конституційного права людини на компенсацію коштів, які держава дозволила шахраям украсти у Вас, пенсіонерів, дітей війни, малоімущих останні копійки, збережені „на чорний день” через кредитні спілки, а шахраїв, авантюристів, корупціонерів притягнути до відповідальності. Цього, на жаль, не зроблено. А значить влада, депутати не думають про Вас, а скоріше діють заодно із тими шахраями, які пограбували Вас.

А де ж ті народні депутати, які представляють народ України у Верховній Раді? Вони вже давно повинні все покинути і вирішити питання відшкодування коштів потерпілим у кредитних спілках і давно закрити це питання. Та чомусь їх більше цікавить питання власної наживи, власних хоромів, тих палаців, про які Шевченко писав ”бодай ви терном поросли, щоб вас і люди не знайшли, щоб і не знали, де шукати”. Та їм тепер і Шевченко не потрібний. Про це свідчать катакомби, які залишилися від музично-драматичного театру, до речі збудованого ще в перші десятиліття після страхітливої війни.  І пам’ятник Шевченку тоді ж встановили. А наші можновладці не те, що не можуть захистити від злочинців народ, а навіть зберегти те, що збудовано руками старших поколінь.

Отже, потрібно, щоб наші депутати найближчим часом розробили і прийняли Закон, який би захистив конституційні права постраждалих у кредитних спілках, і допоміг повернути кошти, вкрадені злочинцями.

Тож, борітеся, поборете! Нам Бог помагає! Та, чи нам Він помагає!?

Володимир Гончаренко,

член Спілки журналістів України, голова ініціативної групи постраждалих вкладників у КС Черкащини

Виступ на мітингу 22 вересня 2016 року, що відбувся на Собрній площі біля облради в Черкасах

Володимир Гончаренко ШАНОВНІ ПОСТРАЖДАЛІ МУЧЕНИКИ ЗА ВЛАСНІ ПРАВА – ЖЕРТВИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ В КРЕДИТНИХ СПІЛКАХ

Володимир Гончаренко

ШАНОВНІ ПОСТРАЖДАЛІ МУЧЕНИКИ ЗА ВЛАСНІ ПРАВА – ЖЕРТВИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ  В КРЕДИТНИХ СПІЛКАХ

Огляньтеся навколо: житлові будинки, адміністративні приміщення, фабрики і заводи – це все ті багатства, які створені Вашими руками, руками тих, кого зараз називають пенсіонерами, хто нині жебракує, хто виклянчує у влади копійки на прожиття. Цими багатствами сьогодні володіють бандюги, які називаються олігархами, можновладцями, елітою України. Це не еліта – це кровопивці. Бо коли б вони були людьми, то вони б давно вирішили наше питання. У нас немає влади для народу, зате є влада, яка захищає олігархів.

Та замість цього вони накидають на нас ярмо тарифів, різних ОСББ, громад. Мовляв, свої проблеми вирішуйте самі. Не заважайте нам красти!

Учора розглядали Закон про бюджет України. Майже 140 мільярдів передбачено виділити на армію. Прекрасно! Нам потрібна армія, яка б захищала Україну.. Але в першу чергу ця армія захищатиме інтереси влади, інтереси великої і малої буржуазії, їхні, награбовані в народу непомірно великі статки. Іде боротьба за переділ сфер впливу між великими олігархами. Воістину: „Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать”.

Але я не почув, щоб хоч один мільярд було виділено на пенсіонерів. На поліпшення добробуту народу, на забезпечення конституційних прав простої людини.

Не прозвучало жодного слова і на захист ошуканих вкладників кредитних спілок. Хоч Верховна Рада України причетна до цього злочину безпосередньо, прийнявши свого часу Закон України „Про кредитні спілки” і не забезпечила його відповідними гарантіями від пограбування різного роду авантюристами. Таким чином дала можливість шахраям створювати  кредитні спілки, як фінансові піраміди і в такий спосіб пограбувати в основному пенсіонерів, дітей війни, пристарілих людей, малоімущих, яких запевняли на всіх провладних рівнях, що це велике благо, яке дасть можливість поліпшити життя простого народу, сприятиме розвитку малого і середнього бізнесу, а заодно і зростанню добробуту простих людей. Та виявилося це черговою брехнею, черговим обманом людей. Це стало трагедією українського народу. І ніхто за це не відповів і не збирається відповідати. А ні влада, а ні депутати не кинулися „рятувати народ”. Ніби так і треба!

А тепер Верховна Рада ще й знущається над постраждалими. Ігнорує Зверненнями обласних Рад, в тому числі і Черкаської, які просять врегулювати це питання, прийнявши відповідний Закон, який би забезпечив конституційне право постраждалих громадян України ст. 56 Конституції України та ст. 1177 Цивільного кодексу України щодо відшкодування державою завданої шкоди людям. Виникає питання: доки ж такий законодавчий орган, як Верховна Рада України, буде байдужою до громадян України, доки ж „народні обранці” ігноруватимуть конституційними правами людей, доки ж для них Конституція України буде пустим папірцем, який можна не дотримуватися і спотворювати? Який захищає лише багатства олігархів та шахраїв.

Ось читаємо відповідь Верховної Ради України ще від 3 жовтня 2011 року за № 04-29/20-999: „Питання захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, ефективного поновлення їх прав, своєчасного відшкодування  шкоди, заподіяної вчиненим злочином, як свідчать результати аналізу законодавства та практики його застосування, залишається надзвичайно актуальним.

Безумовно, за загальним правилом, відшкодувати потерпілому шкоду, заподіяну злочином, повинен заподіювач шкоди. Разом із тим, держава зобов’язується встановити винного і притягнути його до відповідальності, одночасно вживши заходи для забезпечення відшкодування шкоди. У разі невиконання своїх обов’язків, держава цілком виправдано зобов’язується відшкодувати шкоду потерпілому, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною”.

Такі відповіді ми отримували і з інших вищих інстанцій, в тому числі і від Уповноваженого у Верховній Раді України з прав людини.

З того часу минуло 5 років. А щось змінилося? Нинішня влада, яка вже існує два з половиною роки, навіть таких відповідей не дає, а пересилає наші листи другорядним особам, які не вміють навіть обґрунтованої відповіді дати. Ми з Вами зверталися з відкритими листами (особисто) до Президента України Порошенка, до Прем’єр–Міністра Гройсмана, до Голови Верховної Ради Парубія, до Генерального Прокурора України Луценка. Та їм не до народу. Вони зайняті своїми справами. А олігархи і авантюристи як грабували Україну, так і продовжують грабувати.

За вісім років жодна справа, пов’язана із злочинами у кредитних спілках, не доведена до кінця, злочинці не покарані. Питання захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, ефективного поновлення їх прав, своєчасного відшкодування  шкоди, не забезпечено. Не встановлено винних і не притягнуто їх до відповідальності. Не вжито заходів для забезпечення відшкодування шкоди. Держава не виконала своїх обов’язків і цілком виправдано зобов’язана відшкодувати шкоду потерпілим.

Жоден із олігархів – ні Порошенко, ні Данилюк, ні Гройсман, ні Парубій не вийняли своїх мільярдів із офшорів і не кинули на поліпшення життя українців, пенсіонерів, малозабезпечених.

То це такі наші великі патріоти? То чиї ж інтереси захищатиме наша армія, отримавши 140 мільярдів на переоснащення та модернізацію? Олігархів чи простих людей?

Ми повинні бути патріотами України, виробляти у народу почуття національної ідеї з усе проникаючим гаслом: „Україна понад усе!”. Але для Порошенків, Гройсманів, Данилюків, Парубіїв понад усе їхня влада, непомірна розкіш, живоглотська нажива, пограбування народу, жебрацький стан простих людей, приниження їхньої гідності. І генсеківська диктатура, коли нищаться будь-які прояви демократії.

Щоб „Україна була понад усе” для цього потрібно, щоб народ був багатий. Тоді кожен з нас буде патріотом. Не в Європу ми повинні заглядать і учитися, як жити, а щоб Європа їхала до нас учитися і працювала через інвестиції на нас, на наш народ, на Україну. Наше завдання, завдання наших можновладців, наших олігархів – робити народ заможним, а Україну процвітаючою країною. А для цього у нас є усі передумови і унікальні природні ресурси, яких в жодній країні Європи та й у світі, немає. Не вистачає лише добропорядних і мудрих керівників держави, які б „ночей не досипали», а дбали про добробут народу, про велику, незалежну і багату Україну. І тоді б Крим і Донбас не відділялися від нас, а навпаки їхали б до нас і з Росії, і з Білорусії та й з інших країн. А для цього потрібно, щоб  працювали закони, які б захищали конституційні права людини. Але про які закони і права людини ми можемо говорити, коли влада, наші депутати не можуть вирішити за 25 років питання захисту конституційного права людини на компенсацію коштів, які держава дозволила шахраям украсти у Вас, пенсіонерів, дітей війни, малоімущих останні копійки, збережені „на чорний день” через кредитні спілки, а шахраїв, авантюристів, корупціонерів притягнути до відповідальності. Цього, на жаль, не зроблено. А значить влада, депутати не думають про Вас, а скоріше діють заодно із тими шахраями, які пограбували Вас.

А де ж ті народні депутати, які представляють народ України у Верховній Раді? Вони вже давно повинні все покинути і вирішити питання відшкодування коштів потерпілим у кредитних спілках і давно закрити це питання. Та чомусь їх більше цікавить питання власної наживи, власних хоромів, тих палаців, про які Шевченко писав ”бодай ви терном поросли, щоб вас і люди не знайшли, щоб і не знали, де шукати”. Та їм тепер і Шевченко не потрібний. Про це свідчать катакомби, які залишилися від музично-драматичного театру, до речі збудованого ще в перші десятиліття після страхітливої війни.  І пам’ятник Шевченку тоді ж встановили. А наші можновладці не те, що не можуть захистити від злочинців народ, а навіть зберегти те, що збудовано руками старших поколінь.

Отже, потрібно, щоб наші депутати найближчим часом розробили і прийняли Закон, який би захистив конституційні права постраждалих у кредитних спілках, і допоміг повернути кошти, вкрадені злочинцями.

Тож, борітеся, поборете! Нам Бог помагає! Та, чи нам Він помагає!?

Володимир Гончаренко,

член Спілки журналістів України, голова ініціативної групи постраждалих вкладників у КС Черкащини

Виступ на мітингу 22 вересня 2016 року, що відбувся на Собрній площі біля облради в Черкасах

Володимир Гончаренко ШАНОВНІ ПОСТРАЖДАЛІ МУЧЕНИКИ ЗА ВЛАСНІ ПРАВА – ЖЕРТВИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ В КРЕДИТНИХ СПІЛКАХ

Володимир Гончаренко

ШАНОВНІ ПОСТРАЖДАЛІ МУЧЕНИКИ ЗА ВЛАСНІ ПРАВА – ЖЕРТВИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ  В КРЕДИТНИХ СПІЛКАХ

Огляньтеся навколо: житлові будинки, адміністративні приміщення, фабрики і заводи – це все ті багатства, які створені Вашими руками, руками тих, кого зараз називають пенсіонерами, хто нині жебракує, хто виклянчує у влади копійки на прожиття. Цими багатствами сьогодні володіють бандюги, які називаються олігархами, можновладцями, елітою України. Це не еліта – це кровопивці. Бо коли б вони були людьми, то вони б давно вирішили наше питання. У нас немає влади для народу, зате є влада, яка захищає олігархів.

Та замість цього вони накидають на нас ярмо тарифів, різних ОСББ, громад. Мовляв, свої проблеми вирішуйте самі. Не заважайте нам красти!

Учора розглядали Закон про бюджет України. Майже 140 мільярдів передбачено виділити на армію. Прекрасно! Нам потрібна армія, яка б захищала Україну.. Але в першу чергу ця армія захищатиме інтереси влади, інтереси великої і малої буржуазії, їхні, награбовані в народу непомірно великі статки. Іде боротьба за переділ сфер впливу між великими олігархами. Воістину: „Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать”.

Але я не почув, щоб хоч один мільярд було виділено на пенсіонерів. На поліпшення добробуту народу, на забезпечення конституційних прав простої людини.

Не прозвучало жодного слова і на захист ошуканих вкладників кредитних спілок. Хоч Верховна Рада України причетна до цього злочину безпосередньо, прийнявши свого часу Закон України „Про кредитні спілки” і не забезпечила його відповідними гарантіями від пограбування різного роду авантюристами. Таким чином дала можливість шахраям створювати  кредитні спілки, як фінансові піраміди і в такий спосіб пограбувати в основному пенсіонерів, дітей війни, пристарілих людей, малоімущих, яких запевняли на всіх провладних рівнях, що це велике благо, яке дасть можливість поліпшити життя простого народу, сприятиме розвитку малого і середнього бізнесу, а заодно і зростанню добробуту простих людей. Та виявилося це черговою брехнею, черговим обманом людей. Це стало трагедією українського народу. І ніхто за це не відповів і не збирається відповідати. А ні влада, а ні депутати не кинулися „рятувати народ”. Ніби так і треба!

А тепер Верховна Рада ще й знущається над постраждалими. Ігнорує Зверненнями обласних Рад, в тому числі і Черкаської, які просять врегулювати це питання, прийнявши відповідний Закон, який би забезпечив конституційне право постраждалих громадян України ст. 56 Конституції України та ст. 1177 Цивільного кодексу України щодо відшкодування державою завданої шкоди людям. Виникає питання: доки ж такий законодавчий орган, як Верховна Рада України, буде байдужою до громадян України, доки ж „народні обранці” ігноруватимуть конституційними правами людей, доки ж для них Конституція України буде пустим папірцем, який можна не дотримуватися і спотворювати? Який захищає лише багатства олігархів та шахраїв.

Ось читаємо відповідь Верховної Ради України ще від 3 жовтня 2011 року за № 04-29/20-999: „Питання захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, ефективного поновлення їх прав, своєчасного відшкодування  шкоди, заподіяної вчиненим злочином, як свідчать результати аналізу законодавства та практики його застосування, залишається надзвичайно актуальним.

Безумовно, за загальним правилом, відшкодувати потерпілому шкоду, заподіяну злочином, повинен заподіювач шкоди. Разом із тим, держава зобов’язується встановити винного і притягнути його до відповідальності, одночасно вживши заходи для забезпечення відшкодування шкоди. У разі невиконання своїх обов’язків, держава цілком виправдано зобов’язується відшкодувати шкоду потерпілому, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною”.

Такі відповіді ми отримували і з інших вищих інстанцій, в тому числі і від Уповноваженого у Верховній Раді України з прав людини.

З того часу минуло 5 років. А щось змінилося? Нинішня влада, яка вже існує два з половиною роки, навіть таких відповідей не дає, а пересилає наші листи другорядним особам, які не вміють навіть обґрунтованої відповіді дати. Ми з Вами зверталися з відкритими листами (особисто) до Президента України Порошенка, до Прем’єр–Міністра Гройсмана, до Голови Верховної Ради Парубія, до Генерального Прокурора України Луценка. Та їм не до народу. Вони зайняті своїми справами. А олігархи і авантюристи як грабували Україну, так і продовжують грабувати.

За вісім років жодна справа, пов’язана із злочинами у кредитних спілках, не доведена до кінця, злочинці не покарані. Питання захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, ефективного поновлення їх прав, своєчасного відшкодування  шкоди, не забезпечено. Не встановлено винних і не притягнуто їх до відповідальності. Не вжито заходів для забезпечення відшкодування шкоди. Держава не виконала своїх обов’язків і цілком виправдано зобов’язана відшкодувати шкоду потерпілим.

Жоден із олігархів – ні Порошенко, ні Данилюк, ні Гройсман, ні Парубій не вийняли своїх мільярдів із офшорів і не кинули на поліпшення життя українців, пенсіонерів, малозабезпечених.

То це такі наші великі патріоти? То чиї ж інтереси захищатиме наша армія, отримавши 140 мільярдів на переоснащення та модернізацію? Олігархів чи простих людей?

Ми повинні бути патріотами України, виробляти у народу почуття національної ідеї з усе проникаючим гаслом: „Україна понад усе!”. Але для Порошенків, Гройсманів, Данилюків, Парубіїв понад усе їхня влада, непомірна розкіш, живоглотська нажива, пограбування народу, жебрацький стан простих людей, приниження їхньої гідності. І генсеківська диктатура, коли нищаться будь-які прояви демократії.

Щоб „Україна була понад усе” для цього потрібно, щоб народ був багатий. Тоді кожен з нас буде патріотом. Не в Європу ми повинні заглядать і учитися, як жити, а щоб Європа їхала до нас учитися і працювала через інвестиції на нас, на наш народ, на Україну. Наше завдання, завдання наших можновладців, наших олігархів – робити народ заможним, а Україну процвітаючою країною. А для цього у нас є усі передумови і унікальні природні ресурси, яких в жодній країні Європи та й у світі, немає. Не вистачає лише добропорядних і мудрих керівників держави, які б „ночей не досипали», а дбали про добробут народу, про велику, незалежну і багату Україну. І тоді б Крим і Донбас не відділялися від нас, а навпаки їхали б до нас і з Росії, і з Білорусії та й з інших країн. А для цього потрібно, щоб  працювали закони, які б захищали конституційні права людини. Але про які закони і права людини ми можемо говорити, коли влада, наші депутати не можуть вирішити за 25 років питання захисту конституційного права людини на компенсацію коштів, які держава дозволила шахраям украсти у Вас, пенсіонерів, дітей війни, малоімущих останні копійки, збережені „на чорний день” через кредитні спілки, а шахраїв, авантюристів, корупціонерів притягнути до відповідальності. Цього, на жаль, не зроблено. А значить влада, депутати не думають про Вас, а скоріше діють заодно із тими шахраями, які пограбували Вас.

А де ж ті народні депутати, які представляють народ України у Верховній Раді? Вони вже давно повинні все покинути і вирішити питання відшкодування коштів потерпілим у кредитних спілках і давно закрити це питання. Та чомусь їх більше цікавить питання власної наживи, власних хоромів, тих палаців, про які Шевченко писав ”бодай ви терном поросли, щоб вас і люди не знайшли, щоб і не знали, де шукати”. Та їм тепер і Шевченко не потрібний. Про це свідчать катакомби, які залишилися від музично-драматичного театру, до речі збудованого ще в перші десятиліття після страхітливої війни.  І пам’ятник Шевченку тоді ж встановили. А наші можновладці не те, що не можуть захистити від злочинців народ, а навіть зберегти те, що збудовано руками старших поколінь.

Отже, потрібно, щоб наші депутати найближчим часом розробили і прийняли Закон, який би захистив конституційні права постраждалих у кредитних спілках, і допоміг повернути кошти, вкрадені злочинцями.

Тож, борітеся, поборете! Нам Бог помагає! Та, чи нам Він помагає!?

Володимир Гончаренко,

член Спілки журналістів України, голова ініціативної групи постраждалих вкладників у КС Черкащини

Виступ на мітингу 22 вересня 2016 року, що відбувся на Собрній площі біля облради в Черкасах

Володимир ГОНЧАРЕНКО Виступ на мітингу 22 вересня 2016 року, який вібувся на Соборній площі в Черкасах ШАНОВНІ ПОСТРАЖДАЛІ МУЧЕНИКИ ЗА ВЛАСНІ ПРАВА – ЖЕРТВИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ, ЯКА ВІДБУЛАСЯ В КРЕДИТНИХ СПІЛКАХ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
 Виступ на мітингу 22 вересня 2016 року, який вібувся на Соборній площі в Черкасах
ШАНОВНІ ПОСТРАЖДАЛІ МУЧЕНИКИ ЗА ВЛАСНІ ПРАВА – ЖЕРТВИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ  В КРЕДИТНИХ СПІЛКАХ 
 Огляньтеся навколо: житлові будинки, адміністративні приміщення, фабрики і заводи – це все ті багатства, які створені Вашими руками, руками тих, кого зараз називають пенсіонерами, хто нині жебракує, хто виклянчує у влади копійки на прожиття. Цими багатствами сьогодні володіють бандюги, які називаються олігархами, можновладцями, елітою України. Це не еліта – це кровопивці. Бо коли б вони були людьми, то вони б давно вирішили наше питання. У нас немає влади для народу, зате є влада, яка захищає олігархів. Та замість цього вони накидають на нас ярмо тарифів, різних ОСББ, громад. Мовляв, свої проблеми вирішуйте самі. Не заважайте нам красти! Учора розглядали Закон про бюджет України. Майже 140 мільярдів передбачено виділити на армію. Прекрасно! Нам потрібна армія, яка б захищала Україну.. Але в першу чергу ця армія захищатиме інтереси влади, інтереси великої і малої буржуазії, їхні, награбовані в народу непомірно великі статки. Іде боротьба за переділ сфер впливу між великими олігархами. Воістину: „Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать”. Але я не почув, щоб хоч один мільярд було виділено на пенсіонерів. На поліпшення добробуту народу, на забезпечення конституційних прав простої людини. Не прозвучало жодного слова і на захист ошуканих вкладників кредитних спілок. Хоч Верховна Рада України причетна до цього злочину безпосередньо, прийнявши свого часу Закон України „Про кредитні спілки” і не забезпечила його відповідними гарантіями від пограбування різного роду авантюристами. Таким чином дала можливість шахраям створювати кредитні спілки, як фінансові піраміди і в такий спосіб пограбувати в основному пенсіонерів, дітей війни, пристарілих людей, малоімущих, яких запевняли на всіх провладних рівнях, що це велике благо, яке дасть можливість поліпшити життя простого народу, сприятиме розвитку малого і середнього бізнесу, а заодно і зростанню добробуту простих людей. Та виявилося це черговою брехнею, черговим обманом людей. Це стало трагедією українського народу. І ніхто за це не відповів і не збирається відповідати. А ні влада, а ні депутати не кинулися „рятувати народ”. Ніби так і треба! А тепер Верховна Рада ще й знущається над постраждалими. Ігнорує Зверненнями обласних Рад, в тому числі і Черкаської, які просять врегулювати це питання, прийнявши відповідний Закон, який би забезпечив конституційне право постраждалих громадян України ст. 56 Конституції України та ст. 1177 Цивільного кодексу України щодо відшкодування державою завданої шкоди людям. Виникає питання: доки ж такий законодавчий орган, як Верховна Рада України, буде байдужою до громадян України, доки ж „народні обранці” ігноруватимуть конституційними правами людей, доки ж для них Конституція України буде пустим папірцем, який можна не дотримуватися і спотворювати? Який захищає лише багатства олігархів та шахраїв. Ось читаємо відповідь Верховної Ради України ще від 3 жовтня 2011 року: „Питання захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, ефективного поновлення їх прав, своєчасного відшкодування шкоди, заподіяної вчиненим злочином, як свідчать результати аналізу законодавства та практики його застосування, залишається надзвичайно актуальним. Безумовно, за загальнм правилом, відшкодувати потерпілому шкоду, заподіяну злочином, повинен заподіювач шкоди. Разом із тим, держава зобов’язується встановити винного і притягнути його до відповідальності, одночасно вживши заходи для забезпечення відшкодування шкоди. У разі невиконання своїх обов’язків, держава цілком виправдано зобов’язується відшкодувати шкоду потерпілому, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або ящо вона є неплатоспроможною”. Такі відповіді ми отримували і з інших вищих інстанцій, в тому числі і від Уповноваженого у Верховній Раді України з прав людини. З того часу минуло 5 років. А щось змінилося? Нинішня влада, яка вже існує два з половиною роки, навіть таких відповідей не дає, а пересилає наші листи другорядним особам, які не вміють навіть обґрунтованої відповіді дати. Ми з Вами зверталися з відкритими листами (особисто) до Президента України Порошенка, до Прем’єр–Міністра Гройсмана, до Голови Верховної Ради Парубія, до Генерального Прокурора України Луценка. Та їм не до народу. Вони зайняті своїми справами. А олігархи і авантюристи як грабували Україну, так і продовжують грабувати. За вісім років жодна справа, пов’язана із злочинами у кредитних спілках, не доведена до кінця, злочинці не покарані. Питання захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, ефективного поновлення їх прав, своєчасного відшкодування шкоди, не забезпечено. Не встановлено винних і не притягнуто їх до відповідальності. Не вжито заходів для забезпечення відшкодування шкоди. Держава не виконала своїх обов’язків і цілком виправдано зобов’язана відшкодувати шкоду потерпілим. Жоден із олігархів – ні Порошенко, ні Данилюк, ні Гройсман, ні Парубій не вийняли своїх мільярдів із офшорів і не кинули на поліпшення життя українців, пенсіонерів, малозабезпечених. То це такі наші великі патріоти? То чиї ж інтереси захищатиме наша армія, отримавши 140 мільярдів на переоснащення та модернізацію? Олігархів чи простих людей? Ми повинні бути патріотами України, виробляти у народу почуття національної ідеї з усе проникаючим гаслом: „Україна понад усе!”. Але для Порошенків, Гройсманів, Данилюків, Парубіїв понад усе їхня влада, непомірна розкіш, живоглотська нажива, пограбування народу, жебрацький стан простих людей, приниження їхньої гідності. І генсеківська диктатура, коли нищаться будь-які прояви демократії. Щоб „Україна була понад усе” для цього потрібно, щоб народ бува багатий. Тоді кожен з нас буде патріотом. Не в Європу ми повинні заглядать і учитися, як жити, а щоб Європа їхала до нас учитися і працювала через інвестиції на нас, на наш народ, на Україну. Наше завдання, завдання наших можновладців, наших олігархів – робити народ заможним, а Україну процвітаючою країною. А для цього у нас є усі передумови і унікальні природні ресурсти, яких в жодній країні Європи та й у світі немає. Не вистачає лише добропорядних і мудрих керівників держави, які б „ночей не досипали», а дбали про добробут народу, про велику, незалежну і багату Україну. І тоді б Крим і Донбас не відділялися від нас, а навпаки їхали б до нас і з Росії, і з Білорусії та й з інших країн. А для цього потрібно, щоб працювали закони, які б захищали конституційні права людини. Але про які закони і права людини ми можемо говорити, коли влада, наші депутати не можуть вирішити за 25 років питання захисту конституційного права людини на компенсацію коштів, які держава дозволила шахраям украсти у Вас, пенсіонерів, дітей війни, малоімущих останні копійки, збережені „на чорний день” через кредитні спілки, а шахраїв, авантюристів, корупціонерів притягнути до відповідальності. Цього, на жаль, не зроблено. А значить влада, депутати не думають про Вас, а скоріше заодно із тими шахраями, які пограбували Вас. А де ж ті народні депутати, які представляють народ України у Верховній Раді? Вони вже давно повинні все покинути і вирішити питання відшкодування коштів потерпілим у кредитних спілках і давно закрити це питання. Та чомусь їх більше цікавить питання власної наживи, власних хоромів, тих палаців, про які Шевченко писав ”бодай ви терном поросли, щоб вас і люди не знайшли, щоб і не знали, де шукати”. Та їм тепер і Шевченко не потрібний. Про це свідчать катакомби, які залишилися від музично-драматичного театру, доречі збудованого ще в перші десятиліття після страхітливої війни. І пам’ятник Шевченку тоді ж встановили. А наші можновладці не те, що не можуть захистити від злочинців народ, а навіть зберегти те, що збудовано руками старших поколінь. Отже, потрібно, щоб наші депутати найближчим часом розробили і прийняли Закон, який би захистив конституційні права постраждалих у кредитних спілках, і допоміг повернути кошти, вкрадені злочинцями. Тож, борітеся, поборете! Нам Бог помагає! Та, чи нам Він помагає!? Володимир Гончаренко, член Спілки журналістів України, голова ініціативної групи постраждалих вкладників у КС Черкащини Виступ на мітингу 22 вересня 2016 року, що відбувся на Собрній площі біля облради в Черкасах