СТО ВІСІМДЕСЯТ ШОСТИЙ СНІП РУБАЇВ
293
Від столу
батьківського вщерть наївшись каші,
Черпаєм
мудрість ми тоді в небесній чаші.
Та вже як
добре по світах побродим,
До пилу рідних
нив тіла схиляєм наші.
294
Ми до
батьківської частенько йдемо хати,
Щоб у
мандрівку сухарів набрати.
Та
повернувшись з голими руками,
Ми в серці
відчуваєм справжні втрати.
Немає коментарів:
Дописати коментар