ДВІСТІ ДВАНАДЦЯТИЙ СНІП РУБАЇВ
351
Хтось в світ
приходить, інший залишає.
Та людській
доброті кінця немає.
От тільки хто
нічого не створив,
Тих забуття, як прірва, поглинає.
352
Ми досягли в своїм
житті чимало,
Щоб хліб, як
сонце, чесні люди мали.
Та як загоїти
людські жалі і смутки,
Цієї мудрості
ми так і не пізнали.
Немає коментарів:
Дописати коментар