ВОЛОДИМИР ГОНЧАРЕНКО ЗМИРИТИСЬ МУСИШ ТИ

ВОЛОДИМИР ГОНЧАРЕНКО
ЗМИРИТИСЬ МУСИШ ТИ

315

Ти мову продаєш – цю краплю доброти.

Чи ж рідну матір зміг в чужім краю знайти?!

Для ката будеш ти завжди лакей чи раб.

Народ вовік не вмре – він геній прости.

316

Ненависний і злий людський поганий рід:

Всяк пнеться, щоб лишить в історії свій слід.

А що вже говорить про тих царів і челядь –

Як сам конає він, то хай загине й світ?

Володимир ГОНЧАРЕНКО НЕ ТІ ТЕПЕР ЧАСИ, ЩОБ ДРУЗІВ ОБИРАТИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
НЕ ТІ ТЕПЕР ЧАСИ, ЩОБ ДРУЗІВ ОБИРАТИ

313

Хто мову зневажа, той зневажа свій рід.

Той разом з ворогом стріча кривавий схід.

Він рідне убива, чуже за щастя має –

І як же на собі Земля таких тримає плід?!

314

Не в тому суть, чи ми сягнем вершин буття,

Де слову мудрому немає забуття.

Шалену долю ти свою спрямовуй

Туди, де людям зможемо поліпшити життя.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ПРОЙШЛИ МОЇ ЛІТА, ТЕПЕР Я ТРАЧУ ДНІ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ПРОЙШЛИ МОЇ ЛІТА, ТЕПЕР Я ТРАЧУ ДНІ

311

Як рубаїв ще кілька сотень втну,

Та долю на свій бік перетягну,

Та людям мудрості додам я хоч краплину,

То вже тоді вершин бажань сягну.

312

Дим відчаю нехай нас не роз'їсть,

Хай світлий розум з’явиться, як гість,

Нехай учені правду нам приносять,

Та ворогів поборе їхня ж злість.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ПРЕСКВЕРНИЙ ГОЛІВУД, РОЗБЕЩЕНІСТЬ І ЗЛО

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ПРЕСКВЕРНИЙ ГОЛІВУД, РОЗБЕЩЕНІСТЬ І ЗЛО

309

В лакействі деякі вправляються й сьогодні.

Від цього ж хами ще не стали благородні.

Несли вони лиш лихо навісне,

У вічність канули ж, як бур'яни городні.

310

Чарують нас рум'яна щік вишневі

І почуття гарячі полудневі.

І губ пелюстки ніжнопурпурові,

І усміх щирий на палітру дневі.

Володимир ГОНЧАРЕНКО НЕ ЗМІРЯТЬ ГЛИБИНИ ЖИТТЯ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
НЕ ЗМІРЯТЬ ГЛИБИНИ ЖИТТЯ

307

Багато я по світу білому скитався,

Чимало мудрості я від людей набрався.

Чоло схиляю все ж до рідних нив,

В які я змалечку всім серцем закохався.

308

Сльозами серця ти мого не край,

Чи ж гарний з них ти матимеш врожай?

Перлини сліз солоний слід залишать,

Але на стіл не ляже коровай.

Володимир ГОНЧАРЕНКО УЧИСЯ ЖИТЬ В ЛЮДЕЙ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
УЧИСЯ ЖИТЬ В ЛЮДЕЙ

305

Є сила на Землі. Її відчути хочу.

Є слава на Землі: я в ній себе морочу.

Є пустощі, які солодку мить приносять.

Та я з шляху тернистого не збочу.

306

Минають радощі, як і жалі минають:

Одних стрічають, інших забувають.

Одні сягають слави верховіть,

А інших у дугу дороги ті згинають.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ТИ ВИНОЧЕРПІЙ ДНІВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ТИ ВИНОЧЕРПІЙ ДНІВ

303

Що правда? – Бог, що ставить нас на ноги.

Що віра? – сила, де важкі дороги.

Що гроші? – попіл, як немає друзів.

Що старість? – вічна радість перемоги.

304

Мене не радує, коли я п'ю, бо знаю,

Що в хмільних краплях душу потопляю.

Та смутку ж у вині не залишаю,

Лиш загублю у нім я й те, що маю.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ТВОЯ ПОРА ПРИЙДЕ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ТВОЯ ПОРА ПРИЙДЕ

301

Частує доля нас незавидним питвом.

Незавжди кусень з'їсти можем за столом.

Але яка б не випала дорога,

Не будь у долі просто помелом.

302

Не вірте брехунам – життя для них полова.

Вони зробили глей із золотого слова.

Вони дурили нас, а що собі придбали?

В коморах повно зла, а де ж душі основа?

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТОЯТЬ ДЕРЕВА ПІД ВІТРАМИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТОЯТЬ ДЕРЕВА ПІД ВІТРАМИ

297

Ти не помітив, як пройшли й забави,

Як потяглися ми по осені до слави.

То все пусте – лиш праця наш кумир:

Нам постаменти ставлять наші справи.

298

Вінок з троянд прекрасний та колючий.

Вінок терновий – гордий та болючий.

Але хто сміливо іде життя тернами,

Той в пам'яті людській завжди живучий.

299

Царі для того й дані нам, щоб зло

Болючішим для чесного було,

Щоб правді важче шлях вперед долати,

Щоб щастя не так швидко розцвіло.

300

Журися–не журися: все одно

Життя пройде і ми підем на дно.

Але до мрії серцем доторкнися

І оживе, що вимріяв давно

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТОМИВСЯ, ВІДПОЧИНЬ, ТВОЯ ПОРА НАСТАНЕ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТОМИВСЯ, ВІДПОЧИНЬ,  ТВОЯ ПОРА НАСТАНЕ

295

Найпотаємніші життя узори вишиває:

Одних приводить в світ, а інших – забирає.

Та скільки б ви не крали і не тлили, –

Ніякий вас мільярд від смерті не спасає.

296

Ну що без друзів ти – лише печаль пуста,

Нікчемність мрій і духу суєта.

Що нам без друзів золото й корали?

Ми з друзями – краса і доброта.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ЛЮБОВІ Я БАЖАВ, ВОНА Й ПРИЙШЛА ДО МЕНЕ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ЛЮБОВІ Я БАЖАВ, ВОНА Й ПРИЙШЛА ДО МЕНЕ

305

Є сила на Землі. Її відчути хочу.

Є слава на Землі: я в ній себе морочу.

Є пустощі, які солодку мить приносять.

Та я з шляху тернистого не збочу.

306

Минають радощі, як і жалі минають:

Одних стрічають, інших забувають.

Одні сягають слави верховіть,

А інших у дугу дороги ті згинають.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ЩОБ ЩАСТЯ РОЗЦВІЛО, ЦЬОГО ТРЕБА БАЖАТЬ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ЩОБ ЩАСТЯ РОЗЦВІЛО, ЦЬОГО ТРЕБА БАЖАТЬ

301

Частує доля нас незавидним питвом.

Незавжди кусень з'їсти можем за столом.

Але яка б не випала дорога,

Не будь у долі просто помелом.

302

Не вірте брехунам – життя для них полова.

Вони зробили глей із золотого слова.

Вони дурили нас, а що собі придбали?

В коморах повно зла, а де ж душі основа?

303

Що правда? – Бог, що ставить нас на ноги.

Що віра? – сила, де важкі дороги.

Що гроші? – попіл, як немає друзів.

Що старість? – вічна радість перемоги.

304

Мене не радує, коли я п'ю, бо знаю,

Що в хмільних краплях душу потопляю.

Та смутку ж у вині не залишаю,

Лиш загублю у нім я й те, що маю.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ЧИТАЙ МОЇ ВІРШІ, У НИХ ПУЛЬСУЄ КРОВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ЧИТАЙ МОЇ ВІРШІ, У НИХ ПУЛЬСУЄ КРОВ

301

Частує доля нас незавидним питвом.

Незавжди кусень з'їсти можем за столом.

Але яка б не випала дорога,

Не будь у долі просто помелом.

302

Не вірте брехунам – життя для них полова.

Вони зробили глей із золотого слова.

Вони дурили нас, а що собі придбали?

В коморах повно зла, а де ж душі основа?

303

Що правда? – Бог, що ставить нас на ноги.

Що віра? – сила, де важкі дороги.

Що гроші? – попіл, як немає друзів.

Що старість? – вічна радість перемоги.

304

Мене не радує, коли я п'ю, бо знаю,

Що в хмільних краплях душу потопляю.

Та смутку ж у вині не залишаю,

Лиш загублю у нім я й те, що маю.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ДЕ ВАРВАРИ МОЇ УБИТЬ ГОТОВІ ВСЕ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ДЕ ВАРВАРИ МОЇ УБИТЬ ГОТОВІ ВСЕ

297

Ти не помітив, як пройшли й забави,

Як потяглися ми по осені до слави.

То все пусте – лиш праця наш кумир:

Нам постаменти ставлять наші справи.

298

Вінок з троянд прекрасний та колючий.

Вінок терновий – гордий та болючий.

Але хто сміливо іде життя тернами,

Той в пам'яті людській завжди живучий.

299

Царі для того й дані нам, щоб зло

Болючішим для чесного було,

Щоб правді важче шлях вперед долати,

Щоб щастя не так швидко розцвіло.

300

Журися–не журися: все одно

Життя пройде і ми підем на дно.

Але до мрії серцем доторкнися

І оживе, що вимріяв давно.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ЛЮБЛЮ СВОЄ СЕЛО, ДЕ БІГАВ СТЕПОМ БОСИЙ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ЛЮБЛЮ СВОЄ СЕЛО, ДЕ БІГАВ СТЕПОМ БОСИЙ

295

Найпотаємніші життя узори вишиває:

Одних приводить в світ, а інших – забирає.

Та скільки б ви не крали і не тлили, –

Ніякий вас мільярд від смерті не спасає.

296

Ну що без друзів ти – лише печаль пуста,

Нікчемність мрій і духу суєта.

Що нам без друзів золото й корали?

Ми з друзями – краса і доброта.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ЛЮБОВ НЕ МАЄ МЕЖ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ЛЮБОВ НЕ МАЄ МЕЖ

295

Найпотаємніші життя узори вишиває:

Одних приводить в світ, а інших – забирає.

Та скільки б ви не крали і не тлили, –

Ніякий вас мільярд від смерті не спасає.

296

Ну що без друзів ти – лише печаль пуста,

Нікчемність мрій і духу суєта.

Що нам без друзів золото й корали?

Ми з друзями – краса і доброта.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ОЦЕ ТАКА ЛЮБОВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ОЦЕ ТАКА ЛЮБОВ

294

Ми до батьківської частенько йдемо хати,

Щоб у мандрівку сухарів набрати.

Та повернувшись з голими руками,

Ми в серці відчуваєм справжні втрати.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ, ЯК СОНЦЕ ЛЮБІТЬ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ, ЯК СОНЦЕ ЛЮБІТЬ

293

Від столу батьківського вщерть наївшись каші,

Черпаєм мудрість ми тоді в небесній чаші.

Та вже як добре по світах побродим,

До пилу рідних нив тіла схиляєм наші.

Володимир ГОНЧАРЕНКО Я НЕ ОДИН В ЛЮБОВІ ДО ЛЮДЕЙ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
Я НЕ ОДИН В ЛЮБОВІ ДО ЛЮДЕЙ

292

Ракети мчать нас по небеснім колу.

Хапаєм мудрість ми, як ту красуню голу.

Та якби глибоко ми таїну не знали,

Чолом схиляємося батьківського долу.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ЛЮБИТЬ ПОВИННІ ВСІ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ЛЮБИТЬ ПОВИННІ ВСІ

291

Вже людство так багате на знання,

Що хоч і гарно вчитимеш щодня,

Наук людських усіх не опануєш,

Тому для чесних справ ти не марнуй і дня.

Володимир ГОНЧАРЕНКО Я НА СТОРОЖІ БІЛЯ ПРАВДИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
Я НА СТОРОЖІ БІЛЯ ПРАВДИ

290

Ще тільки повитуха нас рятує,

А смерть вже інші килими готує.

Ти шлях життя тернистий перейди

І він тебе достатньо загартує.

Володимир ГОНЧАРЕНКО НЕСКОРЕНА ЛЮБОВ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
НЕСКОРЕНА ЛЮБОВ

289

Ні! То не дружба – каяття одне,

Своєму другові хто голову зітне!

Хто зацькує собаками дитя,

Той кулю помсти швидко проковтне.

Володимир ГОНЧАРЕНКО СТОЯТЬ ГОРОЮ ЗА ЛЮДИНУ!

Володимир ГОНЧАРЕНКО
СТОЯТЬ ГОРОЮ ЗА ЛЮДИНУ!

285

Нікому не змінить людської долі:

Прийдемо до кінця чи швидко, чи поволі!

Гінців ніхто за нами не пошле.

Один впаде на троні, інший – в полі.

286

Якщо історію свою я забуваю,

Якщо я пісню рідну не згадаю,

То хто мені повірить, що я син

Великої Вкраїни, вже й не знаю.

287

Той край, який ти змалечку сходив.

Де наяву ти бачив скільки див,

Якщо дорослим хоч на мить забудеш,

То чорт хай знає, хто тебе й родив.

288

Якщо метеликом пурхнув на інший цвіт,

Чи ж зменшиться мені хоч кілька літ?

Якщо ж я зраджу другові – біда:

Від мене на Землі хай не лишиться й слід.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ТВОРІТЬ ДОБРО, НА ТЕ ВИ Й ЛЮДИ!

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ТВОРІТЬ ДОБРО, НА ТЕ ВИ Й ЛЮДИ!

281

Творці богів і почестей земних,

Лакейськи гнетеся для авантюрних втіх.

Аби прожить – чи ж людство цим багатше?

Ведете інших ви на плаху і на сміх.

282

Коліна не хиліть – не будьте боягузи:

То на одній нозі стоять лиш чорногузи.

Вам більше б у живіт, а сміливість у жменю.

Чи ж вимір геніїв – лакеї і лакузи.

283

Якщо той день прийде, коли старенька мати

Самотньо зігнеться у темній пустці хати,

То ви ж, – великих справ вершителі нікчемні,

Хоч не забудьте їй сухий окраєць дати.

284

Квітує день, то вже багато значить,

Яке ж–то диво весну світлу бачить.

Яке ж–то щастя пити з джерела,

Або косу на сінокіс мантачить.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ЛЮБІТЬ ЛЮДИНУ ЩИРУ І ПРИВІТНУ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ЛЮБІТЬ ЛЮДИНУ ЩИРУ І ПРИВІТНУ

277

Вишневі щічки милої коханки,

Уста рожеві, мов весняні ранки,

Серця ще не єднають, як нема

Ні спільних дум, ні мрії–забаганки.

278

Нам волю нести в небо голубе.

Нам нести мир, щоб я кохав тебе.

Ми ж не прийшли кишені набивати,

А щоб життя поглибше пізнавати.

279

Гріхи відмолювати праведний не буде.

Його і так народ не позабуде.

Хто ж молиться аж піт з чола стікає –

Про свій курник він, певно, добре дбає.

280

Той весело живе, в кого зажинок добрий.

Той праведно живе, де голос непідробний.

Хто хоче кращого, той шлях свій обирає

Прямий, правдивий, щирий і незлобний.

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ПАЛА ПІСНЯМИ СВІТ

277

Вишневі щічки милої коханки,

Уста рожеві, мов весняні ранки,

Серця ще не єднають, як нема

Ні спільних дум, ні мрії–забаганки.

278

Нам волю нести в небо голубе.

Нам нести мир, щоб я кохав тебе.

Ми ж не прийшли кишені набивати,

А щоб життя поглибше пізнавати.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ХТОСЬ ЖАРТОМА СКАЗАВ - ДО РАЮ НАС ЧЕКАЮТЬ, А МИ ПІШЛИ ТУДИ - НЕМАЄ В БОГА РАЮ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ХТОСЬ ЖАРТОМА СКАЗАВ - 
ДО РАЮ НАС ЧЕКАЮТЬ,
А МИ ПІШЛИ ТУДИ - 
НЕМАЄ В БОГА РАЮ

Володимир ГОНЧАРЕНКО Я НЕ ПОЗИЧУ СВІТ НІКОЛИ І НІКОМУ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
Я НЕ ПОЗИЧУ СВІТ НІКОЛИ І НІКОМУ

Кохання – то сміливих мрій кермо.

Ми раді, що в краю цім живемо.

Нам Батьківщина – келих для добра, –

До неї в свята й будні ми йдемо.

274

То день замінить ніч, то знову ніч настане.

Нас змінювать життя повік не перестане.

На те воно й життя таке багатолике:

Та те, що ти зробив – не все у вічність кане.

275

Терпи – це ціниться у кожного народу.

Лиш праця у житті дає нам насолоду.

Народ тобі воздасть за всі твої терпіння:

Уславишся в віках – від роду і до роду.

276

Не бійся кривдника: гріхів немало має.

Чим більше в нього їх – тим вище забирає.

Нехай не дуже він глумиться над людьми,

Бо все одно нікчемою на світі цім сконає.