МОЖЛИВО, СЕРЦЕ СТОМЛЕНЕ Й ПУСТЕ
337
Можливо, серце
стомлене й пусте,
Колись крізь
брук трояндою зросте.
Чи ж губи
милої потягнуться торкнутись? –
Для мене це
питання не просте.
338
Життя – це
вимір нашого шляху.
Говорять: „Тут усе, як на духу:
Де кривизна,
де прямо й чесно йшов,
Служив де
правді, де служив гріху”.
339
Твойого
погляду й ланіт невідворотні чари
Мене підносять
аж над сині хмари.
Твойого голосу
сріблясте джерело:
Я жду від
нього милостині й кари.
340
Хто не зіва,
тому везе в житті,
Тому і в рай
відкриті всі путі.
А ми проґавили
шматків лакейських безліч,
Ось нам тому і
почесті не ті.
Немає коментарів:
Дописати коментар