БОРІТЬСЯ ЗА ЛЮБОВ
361
Загинули й боги безсмертні
У дивнім часу круговерті.
Упали ідоли століть.
Лиш правда непідвласна смерті.
362
Серед тополь струнких знайшов принаду,
Коли у золоті дзвінкому листопаду
Побачив їх, як діток чарівних,
Що йдуть дорогою до Бога на пораду.
363
Гори зоря, тобі ще падать рано,
Ще не лягала спать моя кохана.
Волошки сині в небесах розквітли.
Радіймо, що життя на цій землі нам дано.
364
Чому б тобі не стать ранковою росою?
Чому б тобі не буть весни красою?
Чому б не звеселять усю земну принаду
З струмком дзвінким між верб і осокою?
Немає коментарів:
Дописати коментар