РУБАЇ СОНЯЧНІ МОЇ
357
Мудрець ніколи
правди не вбиває.
Він на добро
людину наставляє.
Чабан не буде
знищувать отару:
За кожну він
вівцю і за ягня страждає.
358
Як візьмеш меч ти серцем правди в руки:
За приклад матимуть сучасники і внуки.
Не срібло–злото, а душі непорочні
Дарують правду нам, самі йдучи на муки.
359
Кохав, і світ
здавався чистим, як алмаз.
Кохання зникло
й раптом світ загас.
Та як не
дивно, час холодить душу,
А от Вітчизна
серце гріє нам всякчас.
360
Сніги на душу
упадуть зарання,
Якщо ти не
відчув жаги кохання.
І серце в тебе
стане, ніби лід,
Якщо надія втрачена остання.
Немає коментарів:
Дописати коментар