ЧИМ РУБАЇ ВАМ ГІРШІ ЗА ПІСНІ?
365
Раніше думав, що життя це з меду,
Що ждуть нас почесті і слава попереду.
А вийшов з хати: ями й крутизна,
Та ще й слизька дорога з ожеледу.
366
Усе живе у променях кохання,
І навіть праця зрання до смеркання.
Усе живе, щоб свій продовжить шлях:
Безслідно зникнути ніхто нема бажання.
367
Ти захисту у жінки не шукай,
Бо той же буде нерозумним край,
Де на вибагливість жінок здаються,
Зібрать забувши вчасно урожай.
368
Отрима всяк свого добра частину:
Хто сухаря, а хто пухку хлібину.
Усяк відріже скибку по собі:
Хтось долю гарну, хтось – лише скорину.
Немає коментарів:
Дописати коментар