Володимир ГОНЧАРЕНКО МИ ЗА ЧЕСНІСТЬ СВОЮ НЕМАЛІ ВЖЕ СПЛАТИЛИ БОРГИ!

Володимир ГОНЧАРЕНКО
МИ ЗА ЧЕСНІСТЬ СВОЮ НЕМАЛІ ВЖЕ СПЛАТИЛИ БОРГИ!

45

Ми за чесність свою немалі вже сплатили борги:

На тортури вели нас і друзі, і  злі вороги.

Пломеніли ж ми  завше, як ватра, жагою життя,

І  кували для мудрості сильні і  гострі плуги.

46

Вже день пройшов і ніч нас огортає –

У темні шати простір одягає.

Ми мусим жить і в темряві, і в горі:

Хоч сонце світить, а чи ніч сповзає.

47

До вічного життя у рай нас закликають,

Що ж на Землі від  цього люди  мають?

Одні плоди земні, як свині  пожирають,

А інші в рабстві увесь вік конають.

48

До мене руки простяга жебрак,

Поет–багач, він, певне, дума так.

Поет мільйони мав би, та не має,

Бо не продасть він мудрість за п’ятак.