ПОЕЗІЯ МОЄЇ ДУШІ
145
Ножа заніс твій друг. Ти не простиш ніколи.
Долай вершини ти, сходи пустелі й доли.
Не бійся – він не вб’є твоєї честі й слави.
Убити можна зло. Добра не вбить
ніколи.
146
Життя – це нев’янучі квіти даровані світу,
Ми сприймаєм його ніби лань в срібні шати одіту.
Це життя – помилок череда невгамовна,
Щоб щасливими бути, потрібно трудитись
уміти.
147
Ніяка доброта не допоможе злу,
Даремно докорять капустою козлу.
Даремно підлому читать про честь
молитви,
Не зрозуміть йому й краплиночку
малу.
148
Час – грізний судія, а нам – виконуй строк.
Життя прекрасне те, де менше
помилок.
Де дружба і любов співають
спільно пісню,
Там горе і біду запхають у куток.
Немає коментарів:
Дописати коментар