ДРАМА ПОЕЗІЇ
141
Ми всі помрем – на те й живем,
Таке життя незмінне коло.
Ми в інші форми
перейдем,
Та слово не помре ніколи.
142
В моїх віршах знайде натхнення час
І прагнення до щастя і до волі.
В моїх віршах вогонь борні не згас –
Я кращої для всіх шукаю долі.
143
З нещасного не смійся ти, щасливий,
Бо взавтра інший прибіжить гнідий.
І може статись так – від горя хоч завий.
Хто ж долі нашої відмінить день зрадливий?
144
Жорстока боротьба між злом і
добротою –
Та вічний зміст життя ми творимо
з тобою.
Хтось мудрості черпнув. Хтось
глек пустий поніс,
Щоб перед Богом стать в тіснім
ряду з юрбою.
Немає коментарів:
Дописати коментар