ВОГОНЬ ПОЕТИЧНОЇ ДУШІ
97
Ми бродим у пітьмі, незнаючи дороги.
Об валуни гірські пообдирали ноги.
Чому нерівний шлях з дитинства обираєм?
Бо ми не слухаєм батьків перестороги.
98
Не так воно в житті, як хочеться тобі.
Той щастя відчува, хто вічно в боротьбі.
Повторюєм батьків
ми прикрі помилки.
Та вічно каємось, що прожили в ганьбі.
99
До правди ідучи, обрав дорогу вічну.
Дітей учив на ній
стояти героїчно.
Та що мої слова, як я, підуть у глину.
Навіщо повторять цю істину одвічну.
100
Дітей учи тоді, як впоперек лежать,
Коли на ліжку їх ти можеш сповивать.
Як виростуть вони, то вже даремна праця–
Вони тоді й тебе візьмуться поучать.
Немає коментарів:
Дописати коментар