ДО НАРОДУ ДОЛАЮ Я ВІЧНУ ДОРОГУ
109
Коли світ
заніміє і втратить мене,
Коли голову
смерть невблаганна зітне.
Ви прийдіть і
вклоніться землі, де спочину,
Посумуйте, що коло скінчилось земне.
110
Тільки праця
борцям намічає мету,
Багачам і жадобі
– одну суєту.
Хто правдиво
приходить народу служити,
Той в народному
серці завди буде жити.
111
Життя – стрімка ріка людських надій,
Думок, палких бажань і щирих мрій,
Уперто вертимо ми вічності колеса,
Та відступать назад ніколи не посмій.
112
Не вберіг я себе в круговерті життя.
Не прожив, як годиться, його допуття.
До народу долаючи вічну дорогу –
Трачу розум, і сили, й палкі почуття.
Немає коментарів:
Дописати коментар