ДОРОГА ВІЧНА ДО ЛЮДЕЙ
325
Які бридкі невдачі і жалі,
Коли є справи надто вже малі.
Та люди –
сонце щастя і добра,
Якщо шанують радість на Землі.
326
Хоч час нас
перетре на жменю пилу.
В землі, чи в
космосі знайдем свою могилу.
Боятись смерті
– то даремна мука.
Хто ж чесно
жив – над смертю має силу.
327
Лакеї й
зрадники запродали людей,
Їх волю й
правду, й чистоту ідей.
Хто чесно жив –
тому в’язниці й грати,
А підлі й далі грабуватимуть людей.
328
Різноголосся
сповнює гаї,
В поета кожного
є розміри свої:
Хто у сонет, а
хто в роман у віршах, –
А я спресовую
думки у рубаї.
Немає коментарів:
Дописати коментар