Володимир Гончаренко
ПОЕЗІЯ
В нас життя солоніше солоних
озер, –
Той жебрак, той убитий, той
з голоду вмер.
Ми ж самі натворили
майданного бидла,
Що не можем із ним
розібратись тепер.
1686
Де тепер ті, що звалися
„друзі народу”,
Може, борються там, з
„терористами” сходу?
Ну, а, може, будують палаци
для себе,
Щоб увічнити панство від
роду й до роду.
1687
Знаю, долю не можна нікому
змінить,
Вищі сили не кинуть контроль
ні на мить.
Все вони передбачать, усе
підрахують,
То ж умій своїм славним
життям дорожить.
1688
Чи ж Боги нам розставлять
узавтра сільце,
Чи ж добавлять ковбаски
маленьке кільце?
А захочуть, то й те
заберуть, що давали?
Як ми можем дізнатись у Бога
про це?
Немає коментарів:
Дописати коментар