321 Настав той час, що важко розділити, Хто бідний духом, а хто надто ситий. Хто ж вірить в правду, і в красу, і в день, Серпанком святості і миру оповитий. 322 Спинися, друже, ти хоч на хвилину І поміркуй про світ, і про людину: У землю вернемось, та гордий будь за працю – Лиш наша праця не піде у глину. 323 Ні! Не проймає сум мою невинну душу, Що час прийде і світ цей кинуть мушу. У всі віки жалі про це були і будуть. Я теж законів людства не порушу. 324 Одні вершин без труднощів сягають, А в інших піт з чола, а мало з того мають. Дарма. Вини у долі в цім ніскіленьки нема. Вина в царях, що люд в пітьмі тримають.

321

Настав той час, що важко розділити,

Хто бідний духом, а хто надто ситий.

Хто ж вірить в правду, і в красу, і в день,

Серпанком святості і миру оповитий.

322

Спинися, друже, ти хоч на хвилину

І поміркуй про світ, і про людину:

У землю вернемось, та гордий будь за працю –

Лиш наша праця не піде у глину.

323

Ні! Не проймає сум мою невинну душу,

Що час прийде і світ цей кинуть мушу.

У всі віки жалі про це були і будуть.

Я теж законів людства не порушу.

324

Одні вершин без труднощів сягають,

А в інших піт з чола, а мало з того мають.

Дарма. Вини у долі в цім ніскіленьки нема.

Вина в царях, що люд  в пітьмі тримають.

321

Настав той час, що важко розділити,

Хто бідний духом, а хто надто ситий.

Хто ж вірить в правду, і в красу, і в день,

Серпанком святості і миру оповитий.

322

Спинися, друже, ти хоч на хвилину

І поміркуй про світ, і про людину:

У землю вернемось, та гордий будь за працю –

Лиш наша праця не піде у глину.

323

Ні! Не проймає сум мою невинну душу,

Що час прийде і світ цей кинуть мушу.

У всі віки жалі про це були і будуть.

Я теж законів людства не порушу.

324

Одні вершин без труднощів сягають,

А в інших піт з чола, а мало з того мають.

Дарма. Вини у долі в цім ніскіленьки нема.

Вина в царях, що люд  в пітьмі тримають.

321

Настав той час, що важко розділити,

Хто бідний духом, а хто надто ситий.

Хто ж вірить в правду, і в красу, і в день,

Серпанком святості і миру оповитий.

322

Спинися, друже, ти хоч на хвилину

І поміркуй про світ, і про людину:

У землю вернемось, та гордий будь за працю –

Лиш наша праця не піде у глину.

323

Ні! Не проймає сум мою невинну душу,

Що час прийде і світ цей кинуть мушу.

У всі віки жалі про це були і будуть.

Я теж законів людства не порушу.

324

Одні вершин без труднощів сягають,

А в інших піт з чола, а мало з того мають.

Дарма. Вини у долі в цім ніскіленьки нема.

Вина в царях, що люд  в пітьмі тримають.

321

Настав той час, що важко розділити,

Хто бідний духом, а хто надто ситий.

Хто ж вірить в правду, і в красу, і в день,

Серпанком святості і миру оповитий.

322

Спинися, друже, ти хоч на хвилину

І поміркуй про світ, і про людину:

У землю вернемось, та гордий будь за працю –

Лиш наша праця не піде у глину.

323

Ні! Не проймає сум мою невинну душу,

Що час прийде і світ цей кинуть мушу.

У всі віки жалі про це були і будуть.

Я теж законів людства не порушу.

324

Одні вершин без труднощів сягають,

А в інших піт з чола, а мало з того мають.

Дарма. Вини у долі в цім ніскіленьки нема.

Вина в царях, що люд  в пітьмі тримають.