РУБАЇ СОНЯЧНІ МОЇ
1497
Боюсь, що з плином днів твій цвіт зів’яне теж,
Бо все в житті колись сягає певних меж.
Ми хочем мать закон для вічного кохання,
Та все тіка від нас, як царських слуг кортеж.
1498
Тече ріка життя. Кохання теж минає
І наших мрій буття плин часу поглинає.
Оглянемось назад, поглянем наперед,
А вже прекрасний день за обрієм зникає.
1499
Не так давно ми зовсім юними були,
І безтурботно дні хмаринками пливли.
Легенький вітерець нам розвівав чуприну,
А нині на чоло нам борозни лягли.
1500
Кохання молоде навіки вже прощай.
Було воно колись для мене ніби рай.
Була пора розлук, чарівні сновидіння,
Тепер багато що в житті ти забувай.
Немає коментарів:
Дописати коментар