РУБАЇ СОНЯЧНІ МОЇ
301
Частує доля
нас незавидним питвом.
Не завжди
кусень з'їсти можем за столом.
Але яка б не
випала дорога,
Не будь у долі
просто помелом.
302
Не вірте
брехунам – життя для них полова.
Вони зробили
глей із золотого слова.
Вони дурили
нас, а що собі придбали?
В коморах повно зла, а де ж душі основа?
303
Що правда? – Бог, що ставить нас на ноги.
Що віра? – сила, де важкі дороги.
Що гроші? – попіл, як немає друзів.
Що старість? –
вічна радість перемоги.
304
Мене не радує,
коли я п'ю, бо знаю,
Що в хмільних краплях душу потопляю.
Та смутку ж у
вині не залишаю,
Лиш загублю у
нім я й те, що маю.
Немає коментарів:
Дописати коментар