Володимир ГОНЧАРЕНКО СОНЯЧНІ МОЇ РУБАЇ

 Володимир ГОНЧАРЕНКО
РУБАЇ СОНЯЧНІ МОЇ

305

Є сила на Землі. Її відчути хочу.

Є слава на Землі: я в ній себе морочу.

Є пустощі, які солодку мить приносять.

Та я з шляху тернистого не збочу.

306

Минають радощі, як і жалі минають:

Одних стрічають, інших забувають.

Одні сягають слави верховіть,

А інших у дугу дороги ті згинають.

307

Багато я по світу білому скитався,

Чимало мудрості я від людей набрався.

Чоло схиляю все ж до рідних нив,

В які я змалечку всім серцем закохався.

308

Сльозами серця ти мого не край,

Чи ж гарний з них ти матимеш врожай?

Перлини сліз солоний слід залишать,

Але на стіл не ляже коровай.