КАЗАВ ПАН
Казав пан, що дам казан, та іржа й
слова поїла.
Кваша – святиня наша, коли б ще не кваша, то
давно б захолонула душа наша.
Кида його лихо, як цурку на хвилях.
Кинув горем об землю, а воно піднялося – та мною
об шлях.
Кинув оком – світ широкий. А де ж моя
нива? – Цілий рік не вродила.
Кинуло лихо тихо, а впав, та
й ребра
поламав.
Кишки марш фають, шлунок жару підпас.
Кожен на цім світі грішний б'ється ча грішми.
Коли б біду можна
прив'язати.
Коли б горя стільки, як поля, то не мав би
ніякою її горя.
Коли б гроші, то всі б сусіди були хороші.
Коли б не било горе, то іі сміявся б у волю.
Коли б не горе. було б щастя море, а гак тс морс
іаионіііі.к» іире.
Коли б не кулак, то жили б гяк–гач..
Коли б не обіцяли багачі калачіи, то, може 6, і голоду
и»„ іі.а.'ііі.
Коли б сам біду взяв, а то н;і всю сім'ю.
Коли б хто міг щастя ноіиччти до зав гра.
Коли добре жить – не іідуїь хліба нросиїь.
Коли горе в хату ввчішло, то добра п ж ні.
Колихала мати сина та й не яіала, що недолю чому
сніп колихала.
Кому золото, кому жінку багату, а мені горе в
хату.
Кому кум багач, а мені біда кумою сгала.
Кому сняться города, а мені й в сні не дає
спокою біда.
Кохалися любо та мило тільки тес коханнячко лихо
роїбило.
Краще в пеклі в казані кипіть, ніж на пана
служить.
Краще згину, ніж піду в чужу хатину.
Немає коментарів:
Дописати коментар