Володимир ГОНЧАРЕНКО ВСЕ СУЄТА В ЖИТТЯ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ВСЕ СУЄТА В ЖИТТЯ

105

Все суєта в житті, як скаже нам мудрець.

Чи кривді на землі колись прийде кінець?

У Всесвіт подивись, –  йому нема кінця.

Чи ж має рай кінець у нашого Творця?

106

 Виправдовують люди, що Бог так зробив,

Щоб тупий і бездарний щасливіше жив.

Так навіщо ж тупих він намножив на світі?

Щоб мудрець їх постійно чеснотам учив? 

107

Якби берегли люди землю свою

У праці щоденній – не тільки в бою.

Якою  прекрасною б мали планету,

Було б  на цім світі, неначе в раю. 

108

Багато дали нам Боги на цім світі,

Хто голий – щасливий, нещасні – хто вдіті.

У праці щоденній себе поважаєм.

Хто любить людей, розцвітають, як квіти.

109

Коли світ заніміє і втратить мене,

Коли голову смерть невблаганна зітне.

Ви прийдіть і вклоніться землі, де спочину,

Посумуйте, що коло скінчилось земне.

110

Тільки праця борцям намічає мету,

Багачам і жадобі – одну суєту.

Хто правдиво приходить народу служити,

Той в народному серці завди буде жити.

111

Життя – стрімка ріка людських надій,

Думок, палких бажань і щирих мрій,

Уперто вертимо ми вічності колеса,

Та відступать назад ніколи не посмій.

112

Не вберіг я себе в круговерті життя.

Не прожив, як годиться, його допуття.

До народу долаючи вічну дорогу –

Трачу розум, і сили, й палкі почуття.