ВОЮЮ Я НЕ З ВСЕСВІТОМ, А З ВАМИ
19
О, небо! В тебе рівні всі: і чесні, і злодії,
І пияки, й розпусники, гультяї, й лиходії.
Так само, як і нас, їх сонечком голубиш,
Лишаєш праведним лиш на сухар надії.
20
Не вам судить, що Бог нам з неба посилає,
Бо не від вашої хлібини чесну скибку крає.
Ви від жадоби крихти не дали нікому,
А живете ж ви тут не гірше, ніж у раї.
21
Що вам іще, негідники: п’єте, їсте, спите,
Вилуплюєте плем’я „золоте”?
Вбиваєте, грабуєте, тікаєте від Бога –
Вас не турбує, що і ви невдовзі помрете?
22
Злодійський світ: злодюжки й верховодять.
А нас, як дурників, на повідку всіх водять.
Якщо віслюк – тобі й віслюча честь, –
Тебе в пристойну й стайню не заводять.
23
Ви крадете, щоб у труні вас гарній
схоронили.
Чи це у рай добратися
додасть вам більше сили?
Не нидійте над цим. Не мучте грішні душі.
Вас приймуть так, як у людей
ви того заслужили.
24
Вірші складаю я – бо це моє багатство.
Вам правду я несу – і це не святотатство.
Ви напивайтесь мудрості людської,
Хай об’єднає вас вона в велике братство.
25
Не нам тепер жаліть, що є на світі люд:
Як зерно золоте, а не нікчемний бруд.
Чи радість принесуть мої слова до серця?
Та люди мудрості від Бога вічно ждуть!
26
Не навчився в житті я неправедно жить.
Лиш навчивсь довірять і людьми дорожить.
Та даремна свята ця і мудра наука,
Коли друг
тебе зрадить у будь–яку мить.
27
Навіщо голова – цей мудрий, дивний глек,
Носій таїн людських, злодійств і небезпек,
Чом не налитий він по вінця добротою?
За що ж у бій ішов варяг і скіф, і грек?
28
Так навіщо було нам учитися, тратить розум, і
гроші?
Краще вже до буржуя пихатого йти в міхоноші.
Так воно не захоче ще й брать мудреця в провожаті,
Бо мудрець не дозволить йому бідняків обдирати.
Немає коментарів:
Дописати коментар