Володимир ГОНЧАРЕНКО
Я СТАРОСТІ НЕ ЗВАВ, ВОНА САМА ПРИЙШЛА

253

Лінь – наша смерть. У працю – до остання!

Вона одна додасть життю бажання.

Турботи не біда: віка нам не вкоротять,

Вкоротить вік нам часу марнування

254

Якщо ти хилиш лиш вино з чарчини –

Така тобі і шана від людини.

Коли ж пшеницю виростиш у полі –

Уклін тобі від друзів і родини.

255

Не має щастя той, хто край свій проміняв

На купи золота, на мішуру забав.

Не все купується. Хто ж зраджує Вітчизну,

Той душу чортові ще з пуп'янка продав.

256

Вожді від моря крові очманіли,

Від заздрощів лихих перехворіли.

На люд – солдат, на правду –  кат

Так пристрасно готують вбивчі стріли.