ПРОЙШЛИ МОЇ ЛІТА, ТЕПЕР Я ТРАЧУ ДНІ
311
Як рубаїв ще кілька сотень втну,
Та долю на
свій бік перетягну,
Та людям
мудрості додам я хоч краплину,
То вже тоді вершин
бажань сягну.
312
Дим відчаю
нехай нас не роз'їсть,
Хай світлий розум з’явиться,
як гість,
Нехай учені
правду нам приносять,
Та ворогів
поборе їхня ж злість.
Немає коментарів:
Дописати коментар