ЩОБ ЩАСТЯ РОЗЦВІЛО, ЦЬОГО ТРЕБА БАЖАТЬ
301
Частує доля нас незавидним питвом.
Незавжди кусень з'їсти можем за столом.
Але яка б не випала дорога,
Не будь у долі просто помелом.
302
Не вірте брехунам – життя для них полова.
Вони зробили глей із золотого слова.
Вони дурили нас, а що собі придбали?
В коморах повно зла, а де ж душі основа?
303
Що правда? – Бог, що ставить нас на ноги.
Що віра? – сила, де важкі дороги.
Що гроші? – попіл, як немає друзів.
Що старість? – вічна радість перемоги.
304
Мене не радує, коли я п'ю, бо знаю,
Що в хмільних краплях душу потопляю.
Та смутку ж у вині не залишаю,
Лиш загублю у нім я й те, що маю.
Немає коментарів:
Дописати коментар