ЛЮБЛЮ СВОЄ СЕЛО, ДЕ БІГАВ СТЕПОМ БОСИЙ
295
Найпотаємніші життя узори вишиває:
Одних
приводить в світ, а інших – забирає.
Та скільки б ви не крали і не тлили, –
Ніякий вас мільярд від смерті не спасає.
296
Ну що без
друзів ти – лише печаль пуста,
Нікчемність
мрій і духу суєта.
Що нам без
друзів золото й корали?
Ми з друзями –
краса і доброта.
Немає коментарів:
Дописати коментар