ДВІСТІ ТРИДЦЯТЬ ПЯТИЙ СНІП РУБАЇВ
33
Ти смішилище робиш з людини, невтомне життя.
Ти настирливо пхаєш її у багно, в суєту, у сміття.
Я ж виборсуюсь з нього і прагну дістатись зірок,
Кожній римі дотепній радію, як ляльці наївне дитя.
34
Не кричіть ви на мене. Я більше не буду вас чуть.
Вороги хай таємно злодійські тенета не тчуть.
Доля нам відкриває то в пекло дорогу, то в рай.
Ну, а гроші
піском поміж пальців життя протечуть.
35
Вороги не дрімають, щодня наставляють сільце.
Сумувать нам від цього, чи дякувать долі за це?
Бо вони не дають нам спокійно на світі прожити,
Відкриваючи в
злобі своє ненаситне лице.
36
Розумію – для вас я сьогодні іще не мудрець.
Мудрим стану тоді, як надінуть терновий вінець.
Все, що вчора робив, я розумному встиг передати,
А сьогоднішній день – це майбутнього вірний
гонець.
Немає коментарів:
Дописати коментар