ДВІСТІ ТРИДЦЯТЬ ДЕВЯТИЙ СНІП РУБАЇВ
49
На світі красти гріх, а крадуть всі безбожно.
Багатий краде все, поетові ж – не можна.
Бо слово – таїна веде полки за волю
І в полум’ї згоря його душа побожна.
50
Не красти ми прийшли, а брать своє в ділах.
У праці щастя в нас – не в підлих грабежах.
Будь добрий, потрудись – твоє прийде до тебе,
А мільйонер згорить, як сміття на вітрах.
51
Якщо в людини совість є, то це, мабуть, від Бога.
Вона не може брать без дозволу нічого.
А скільки є таких, хто грабає без міри.
Їм очі позичать в Сірка, а чи в Бульдога.
52
Чесних совість тримає на білому світі,
Їм здається – за все вони, бідні, в одвіті.
Потерпіть! Бог ніколи не дасть вас в обіду,
Ви побачите щастя в небаченім цвіті.
Немає коментарів:
Дописати коментар