СТО ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ СНІП РУБАЇВ
213
Заніміють поля, опустіють
гаї,
І зима завітає у рідні
краї.
Відлетять журавлі на краєчок
землі,
Та не кинем ми гнізда
батьківські свої.
214
Я люблю рідне небо, як
сонячний птах.
До Вкраїни любов’ю земною пропах.
Тут волошки, як краплі з
джерельних криниць
І калина, як дівчина в
зрілих літах.
Немає коментарів:
Дописати коментар