СТО ДВАДЦЯТИЙ СНІП РУБАЇВ
227
Я не любив колгосп, а в
ньому вся надія,
І хлобороба справжнього
була одвічна мрія,
Щоб дружно оброблять і
дбать про спільну ниву,
І жить в достатку всім,
заможно і щасливо.
228
Настане суд і люди прокленуть
Тих, хто безчесно свій
проходив путь,
Хто жив обманом, в жадобі
і злобі
До правди він не зміг
обличчя повернуть.
Немає коментарів:
Дописати коментар