НУ, ЩОБ ЗДАВАЛОСЯ СЛОВА!
117
Кращі цвинтарі вже зайняли багачі,
Не прокрастись туди навіть нам уночі.
Вони знищать талант і тебе ще живого,
Не пройдеш ти тепер через панство до Бога.
118
Не ридайте, коли схилять щастя знамена,
І калина прийде на прощання до мене.
Заспівайте пісень, що співала матуся,
А я щиро душею до вас пригорнуся.
119
У жадобі ви топите душу свою.
Я ж за правду народу постійно стою.
Я борюся, щоб правда завжди розцвітала.
Зрозумійте ж ви чесну натуру мою.
120
Щоб не сталось на світі. Ви ж будьте людьми
І тоді заживемо щасливіше
ми.
Бандитизм і розпусту суворо
карайте,
Бо ведуть вони нас до
в’язниць і суми.
121
Замість творчості чарка у кого в роду,
В того праця ніколи не йде до ладу.
В того душу диявол швиденько
ухопить,
Горе й бідність за ним
побредуть по сліду.
122
Ти не трать свій талант на
пусту суєту,
Не розмінюй хвилин на
розмову пусту.
Праця – ось де найкращий з наземних напоїв,
Вона мріям сплітає вуаль
золоту.
123
Продавали немало і душу, й
снагу,
Помирали в житах і на
білім снігу.
Ми боролись за долю в степах
і долинах,
Та біда гнула чесних
постійно в дугу.
124
Ми жебрацтва не хочем, воно ж пристає,
І шахрай нам постійно удавку
снує.
Ми не можем від нього
позбутись, – бо чесні,
А нечесний на цьому ще більш виграє
Немає коментарів:
Дописати коментар