ЯКБИ РАБИ ПРОСНУЛИСЯ КОЛИСЬ
73
Справи наші забуті у плині життя.
Нагадати прийшли б,– так нема ж вороття.
Міцно двері зачиняться в рай, а чи в пекло.
Отаке невеселе в людини буття.
74
Досвід ти, як алмаз, у житті цім придбав.
Та забудеться він серед грищ і забав.
Знову будуть страждать, проклинати і плакать.
Хоч той досвід безцінний ти їм передав.
75
Справ твоїх на Землі залишилась гора,
Та у мандри далекі збиратись пора.
Чим радів, – все розтрощать і діти, й онуки,
Скільки б ти не надбав на цім світі добра.
76
Не сумуй– нас розсудить кістлява з косою
І ніхто не піде добровільно з тобою.
Не привабить їх чесності повна валіза.
Їх привабить лиш те, де багатство горою.
Немає коментарів:
Дописати коментар