РУБАЇ СОНЯЧНІ МОЇ.1752 РУБАЇ.
125
Ненажерливі наші буржуї й
панки.
Не змінив їх ні час, ні
криваві роки.
Революції дні прошуміли
безслідно.
Не живе доброта в них.
Скоріш – навпаки.
126
Небагато нам часу Господь
уділив,
Небагато нам щастя у чашу
налив.
Не на Бога жалійтесь – він
дав вам достатньо.
Кожен сам оціни, як ти вік
свій прожив.
127
Ви в останню дорогу мене
проведіть,
Випить чарку за мене хвилину
знайдіть.
Усміхався я сонцю і ви
усміхніться –
До могили моєї дітей
приведіть.
128
Уклоніться ви праху моєму в
той час,
Коли я вже не буду співать
серед вас.
Коли клунки збираємо ми на
той світ,
Що ж залишив хорошого кожен
із нас?
129
Був митець, був творець, а
сьогодні нема,
То невже ж він прожив на цім
світі дарма?
Хто грабує, – той ситий.
Голодний – лиш раб.
Доброта на цім світі усіх
нас трима.
130
Не жалій, що ти випив так мало
в корчмі.
Пожалій, що дурить когось
мав на умі.
З правди вилий для людства ти бюст золотий
І не дай нас розтлить
аморальній чумі.
131
Не зітре тебе час, коли
правдою жив,
Коли ти Україну всім серцем
любив.
Коли ніс доброту для людини
простої
І для щастя народу багато
зробив.
132
Не зітруть нас роки. В
передзвоні століть
Наша слава, як пам’ятник
вічний стоїть –
Українцям, що згинули в
грізнім бою,
За Вітчину, за правду, за
чесність свою.
Немає коментарів:
Дописати коментар