ХАЙ ПОЩЕЗНУТЬ УСІ, ХТО НАРОД ОБКРАДА!
85
Друзі є, й вороги. Та різниця між ними яка?
В того стежка вузенька, а в іншого дуже стрімка.
Хто від смерті тебе в лиховісні години спасає,
Того в друзі бери і не буде тоді твоя доля,
як перець, гірка.
86
Не сумуй, що пройшли, ніби ранки, роки.
Так проходять у людства епохи й віки.
Наша мудрість коли б готувала вино молоде,
То, напевне, вціліли б і совість, і наші боки.
87
Те, що створено Богом, – чи ж нам розв’язать?
Пісню рідних полів зобов’язані ми доспівать.
Бо кому, як не нам, Бог послав таємниці буття,
Які так намагаємось ми у своєму житті розгадать?
88
Ховалось сонце в полум”ї заграв,
Я день при дні за цим спостерігав.
І колесо життя моє за ним котилось.
Ось так і я
спочину серед трав.
89
Мойого сонця час тривожно добігає,
За грань віків ступа уже моя нога.
Ідем туди, де світ назвемо Божим раєм,
Де смерті мить життя перемага.
90
Бог чує наші
думи і слова, –
У щасті й гніві сказані бува.
Він дав життя нам за своїм законом,
Щоб добрі говорили ми слова.
91
Скільки друзів моїх вже померло давно.
Що поробиш, як іншого нам не дано?
Тільки сонце зійшло, а вже й вечір надходить.
Чесно вік доживать дав нам Бог все одно.
92
Зникає й те, з чи палко я дружу,
І сонце вже скотилось за межу.
Є часу плин, а з ним одна морока
Однак я правдою найбільше дорожу.
Немає коментарів:
Дописати коментар