СЬОМИЙ СНІП РУБАЇВ
35
Вороги не дрімають, щодня наставляють сільце.
Сумувать нам від цього, чи дякувать долі за це?
Бо вони не дають нам спокійно на світі прожити,
Відкриваючи в
злобі своє ненаситне лице.
36
Я спізнав, що сьогодні я ще не мудрець.
Мудрим стану тоді, як надінуть терновий вінець.
Все, що вчора я думав зробити, – пішло у танець,
А сьогодні вчорашньому зримо приходить кінець.
37
Так багато, здається, відміряла доля годин,
Лише мить і ти з смертю – один на один.
Ми працюємо гірко, на скронях вже рясно сивин –
Отакий несподіваний часу безжалісний
плин
Немає коментарів:
Дописати коментар