Третій сніп рубаїв
16
Скільки мудрі не вчать, що мільйонів не
тліть.
Та впусту ці слова. Можна лиш глитаїв пожаліть.
Роз’їдають, як міль,
людство завидки й клята жадоба
І будують в душі
повну зради і підлості кліть.
18
Доки совість існує –
не втрачена правди основа.
Не даремно ж судили
на голову зрадників слова.
Хто нечесним родивсь,
той залишиться ним і до гроба.
Тож навіщо для людства
зітліла неправди
полова?
19
О, небо! В тебе рівні всі: і чесні, і злодії,
І пияки, й розпусники, гультяї, й лиходії.
Так само, як і нас, їх сонечком голубиш,
Лишаєш праведним лиш на сухар надії.
20
Не вам судить, що Бог нам з неба посилає,
Бо не від вашої хлібини чесну скибку крає.
Ви від жадоби крихти не дали нікому,
А живете ж ви тут не гірше, ніж у раї.
21
Що вам іще, негідники: п’єте, їсте, спите,
Вилуплюєте плем’я „золоте”?
Вбиваєте, грабуєте, тікаєте від Бога –
Вас не турбує, що і ви невдовзі помрете?
22
Злодійський світ: злодюжки й верховодять.
А нас, як дурників, на повідку всіх водять.
Якщо віслюк – тобі й віслюча честь, –
Тебе в пристойну й стайню не заводять.
23
Ви крадете, щоб у труні вас гарній
схоронили.
Чи це у рай добратися
додасть вам більше сили?
Не нидійте над цим. Не мучте грішні душі.
Вас приймуть так, як у людей
ви того заслужили.
24
Вірші складаю я – бо це моє багатство.
Вам правду я несу – і це не святотатство.
Ви напивайтесь мудрості людської,
Хай об’єднає вас вона в велике братство.
Немає коментарів:
Дописати коментар