ПІСНЯ ЖЕБРАКІВ

4079

Зубожілому народові нема,

Щастя, долі. Є лише тюрма.

Боротьби нема, нема мети

І не знаєм, що робить, куди іти.

Приспів:

Пий горілку, пий хмільне вино!

Бо в багні сконаєм все одно.

Бо наш край – це мачуха, тюрма,

Із якої виходу нема.

П’ємо, жебракуєм – живемо,

Риємося в смітниках, п’ємо.

День прожив, на завтра є сухар, –

Ми сприймаємо його, як божий дар.

Приспів.

Журавлиний клич із вишини:

У чужі краї летять вони.

Нам з багна ж не вирвати ноги,

З бруду вічного, з незмірної нудьги.

Приспів.

Любимо свій край, свої поля.

І не вабить нас чужа земля.

Буржуї змогли все загребти, –

Нам до щастя вік вже не дійти.

Приспів.

3488

О, мила, рідна Україно!

Квітуєш, ніби та калина.

Радіє серце від краси.

Ти до людей цей дар неси.

ПОЕЗІЯ ВОЛОДИМИРА ГОНЧАРЕНКА