Другий сніп рубаїв
9
Не буде правди на землі. Не жди.
Поглинули людей жадоба і жиди.
Ви навіть у слова вбивать навчились цв’яхи
І з підлістю міцні гуртуєте ряди.
10
Чи ті діти уроки батьківські взяли,
Щоб свій рід вберегти від ганьби і хули?
Якби ми справедливі дороги долали,
То давно б уже люди щасливо жили.
11
Я про батьків свої
складаю рубаї
Та істину вигранюю у слові.
Якби до праведних дійшли слова мої,
Вони б за них стоять на смерть були б готові.
12
Скільки друзів моїх вже покинули світ цей давно.
Що поробиш, як іншого нам у житті не дано.
Ясне сонце зійде, швидко й вечір настане.
Нам повторювать з вами це коло життя всеодно.
13
О, Володимире, тяжкі народні справи:
Чи нас послухають тупі
вожді держави?
Авантюризм, облуда, грабежі і війни
Їм роблять більше почестей і слави.
14
Я не виберусь, мабуть,
ніколи з нікчемства людського життя.
Все ж радію, що є на цім світі
це мудре життя.
Дехто плаче й готовий проклясти
своє осоружне життя.
Не грішіть! Бо найкраще на світі –
це скромне життя!
14
Надіятись на рай на цій Землі дарма.
Хто йде на
боротьбу – того чека тюрма.
Ти мудро проведи своє життя в турботах,
Крім праці для людей в нас вибору нема.
15
Я не зрадив Вітчизні, від цього яка мені честь?
Чи дали мені хліба? Чи слави добавилось десь?
До людей я з добром, а від них чи багато я маю ?
Та тримаюсь, борюся, зітлівши душею увесь.
Немає коментарів:
Дописати коментар