Володимир ГОНЧАРЕНКО НЕ ВІДАЄ ЦЬОГО СВЯТА ДУША МОЯ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
НЕ ВІДАЄ ЦЬОГО СВЯТА ДУША МОЯ

341

Лелека нас приніс. Хто ж віднесе?

Чи раді ті,  кому лишили ми усе?

Та не журись. То не гірка провина,

Що мудрий чоловік в степу овець пасе.

342

Не маю спокою: живу, як ватра я, –

В моїй душі завжди весна буя.

Де свічка згасне і в чиїй руці, –

Не відає цього свята душа моя.

343

Життя і є двигун людських щедрот одвічний,

В таємних силах й почуттях магічний.

Лише одних думок скінчаться горизонти.

Вже інший геній нам зроста непересічний.

344

День звеселя людей, а ніч спиняє біг.

Вдень ми працюємо, що вже й не чуєм ніг.

Ніч клянемо, а нам від неї сили.

День любимо, а скільки в нім доріг?!